...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
головне тільки б не розучитися жити... від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос...як я обожнюю як ти пишеш а в вірші відчувається ...що існує потреба в змінах
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Сонечко!!!! ...так існує потреба і насамперед у змінах...
вже складено речі, підібрані рими, укладені рейки...
на вікнах фіранки дощів, на дверях надійні замки із смутку,
в валізі - квитки, вірші і рімейки,
і замість листа,- залишиш у скриньці поштовій з гербарію незабудку...
Poetka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
від незнання правди часто хворієш щастям
а в вірші відчувається ...що існує потреба в змінах 
там ще й не таке зустрінеш... якось воно ріже слух чи що 
...
