Я за тобою скучив дуже-дуже…
Як мале дитя, коли батьки ще на роботі.
Пройшла дощем залишивши калюжі,
А що мені робити…? Ти розкажеш потім…
Коли погасне осінь листям і світанком,
Коли години спалять місто все до тла,
Коли гуляти з іншим будеш парком,
Тоді розкажеш… і нап’юся я з горла
Вина, вини й своєї вірності святої,
І ти зупинишся, щоб втримати мене…
Та я втечу від тебе до чужої…
І лише згодом про помилки кожен з нас збагне…
