Але в кожній історії є своє завершення. На жаль для дівчини воно настало дуже швидко.А от для нього, мабуть все тільки починається, так само як і цей новий цикл, де кожного разу будуть два оповідання написані двома людьми з різними почуттями, спогадами, мріями, але в кожному з них буде щось спільне і сподіваюсь ви, це відчуєте...
Ти думаєш, що життя похмуре і сіре, а хмари назавжди заполонили небокрай, який згорсткою крові переливається у тонких венах? ооо...як же ти помиляєшся...як же ти помиляєшся.
Згадка...згадка про той день,що викарбувалася золотими літерами в його серці, непокине пам"ять ніколи. Він ще довго задаватиме собі питань озираючись назад, але, відповідь на все буде одна й та сама__
Тоді, коли все навкруги розквітало і прокидалося із зимового сну, юнак чи не вперше побачив світ іншими очима, оте друге народження змінило його до невпізнанності, а ще...а ще до цього причетна Весна...вона здавалось заполонила все, без неї було важко дихати, важко говорити, думками він був завджи з нею, а вона з ним...Весна дала йому надію на....все.
Отим ранком, коли сонечко ще спало, вона вже світилась від щастя.Такі миттєвості зазвичай не описують, бо висловити їх словами доволі важко.
Вони були разом, а все інше, не важливо...не важливо...