ЛІТЕРАТУРНИЙ САЛЮТ! Язичниця, насправді я – язичниця
Язичниця, насправді я – язичниця,
Бо поклоняюсь рідній Україні!
Озерам і річкам вклоняюсь я
Морям вклоняюсь, всім її святиням.
О, люба нене, рідна Україно!
Я поклоняюсь всім твоїм скарбам.
І небу, і полям і кожній днині,
І вже, на жаль, порубаним лісам.
Вклоняюсь я і цій старій світлині,
Де мої рідні в ті страшні часи
Руки натруджені поклали на коліна.
Ох, скільки в них душевної краси!
Моя ти матінко, моя ти Україно!
Не винні кольори у боротьбі -
Коричневий, червоний, біло-синій -
За те, що вибрали їх недруги собі.
Я свято вірю в перемогу еволюції.
Її я бачу в усмішці маляти,
В мудрій юнацькій життєвій резолюції:
«Будемо вчитись, будем працювати»
І буде день, приблуди, що без роду
Безславно згинуть, відійдуть в безмежність.
І запитає син свого народу
«Дідуню, та невже була залежність?»
Зі святом Вас! 
