Нерви, нерви, виходжу із себе,
Коли вітер торкається мене,
Коли слова чужі, безсмислові,
Вдираються до мізків в голові.
Розкручується вихор ємоцій,
Невзмозі зупинити вібрацій,
Я впадаю в простір медитацій,
Лікуючись від своїх амбіцій.
Я заплющую очі, щоночі,
Вдивляюся в видіння пророчі,
Читаю молитви від зурочень,
Шукаю в серці й душі пробачень.
І зникають навкруги думки злі,
І стає добре від того мені,
Хочеться побути в тихій імлі,
Забути вчорашні, невтішні дні.
Коли ти не був зі мною поряд,
Коли погляд я шукала в зорях,
Щоб не бути зовсім самотньою
Порою теплою та літньою.
Ти зірви свої кайдани стальні
Та прилинь до мене в ночі сумні,
Ми поринемо в далі ментальні,
Відкриємо таїни сакральні.
Кохатимося серед Всесвіту,
До досвіту, до Зорі розцвіту,
На росяних перлинах крайсвіту,
Де очікують душі відліту.
У безкрайні простори туманні,
Де з рідними зустрічі жаданні,
Де немає ніяких почуттів
І тільки гармонії плине спів.
*******
Ти розплети мені срібні коси,
Опусти біле тіло у роси,
Поцілуй, зачаруй і обігрій...
Як гарно в країні любовних мрій!