Надто жахливо вдивлятись,як палає у сонця душа,-погідного ранку напевно не буде. Кожного дня хтось,переживаючи самотність, омиває свою історію слізьми. І дарма, бо від того вона не стане актуальнішою. Щогодини хтось сам віднімає собі життя, таким чином вирішивши погратись в арифметику. До кожного ввечері приходять тортури пережитого дня...
Отак і живемо, якщо не чекаємо, поки Божа рука ворухнеться і викреслить нас із його талмудів. Рука-то повільно ворушиться.
6.11.10