ЖАГА ТЕПЛА, ЯКА ВЕДЕ У ДЕБАЛЬЦЕВЕ
«Основа усілякої культури передусім - у самій людині. Перш за все - це властива їй сліпа, неподоланна жага тепла. А потім, помиляючись знову і знову, людина знаходить дорогу до вогню». Саме цими словами відомого прозаїка і філософа Антуана де Сент-Екзюпері можна позначити те явище, свідками якого мені декілька днів тому довелося стати.
Дорогою, під’їжджаючи до невідомого селища (навіть не містечка!) Миронівське, яке є супутником донецького міста Дебальцеве, я зловила себе на думці: що змусило поетів та бардів з багатьох міст України, у тому числі і з таких як Харків, Київ, Хмельницький, Дніпропетровськ, Маріуполь, Феодосія та ін., де культурне життя і без цього насичене, де проводяться свої фестивалі і зустрічі, кинути усе і податися у провінційне містечко, до якого і їхати-то не усім зручно – з пересадками, на електричках, автобусами… Невже бажання представити свої три вірші чи дві пісні і почути думку про них від інших поетів? Чи чаяння отримати диплом переможця? Або познайомитися з колегами по перу? Життя доводить інше: найбільше людей притягує можливість творчого спілкування, самовираження, потреба бути зрозумілим і потрібним.
Особисто мене також розбирала цікавість: що ж це за таке дебальцевське творче об’єднання імені В.Сосюри, про яке вже не раз доводилося чути у Прирпінні (на сайті ірпінського культурологічного товариства імені Д.Х.Паламарчука - http://ikt.at.ua/ - ця студія на особливому рахунку), яке зуміло об’єднати і поетів, і музикантів, і виконавців усього регіону, чудово веде власний сайт (http://litcentr-debalcevo.narod.ru/index.htm), влаштовує регулярні зустрічі з митцями, конкурси («Срібні дзвони»), щороку видає спільні поетичні збірники, випереджаючи своєю заповзятістю навіть столичні літературні студії і яке вже вдруге спромоглося на проведення власного фестивалю авторської пісні та поезії всеукраїнського рівня – «Лицарі слова»?
Звичайно, у центрі подібних явищ завжди стоїть людина, яка, наче маяк, серед присмерку загальної зневіри у краще, цинізму та збайдужіння притягує до високих матерій творчості і культури. Такою людиною виявився беззмінний керівник дебальцівської творчої організації (протягом 13 років від дня заснування організації), поет, прозаїк, журналіст і видавець, член правління Конгресу літераторів України і міжрегіонального союзу письменників України, лауреат багатьох фестивалів і конкурсів - Олександр Морозов. Саме він та його найближчі однодумці і помічники, які допомагають втілювати задумане у життя (а співзасновниками фестивалю став творчий союз «Лицарі слова», Дебальцівський міський відділ культури та Луганська паланка ім.С.Гори), зуміли не тільки зібрати майже 130 митців з багатьох міст України, а й докласти усіх зусиль, аби поїздка лишила в усіх її учасників добрі спогади. Можливо, умови проживання були і не з кращих (але це вже проблема, яка виходить із рівня можливостей організаторів – обирали із того, що було), проте та турбота і сердечність, якою були огорнуті гості, відчувалася у всьому – передусім у тому стійкому відчутті, що ми тут – бажані гості.
Місцем, де відбувалася основна творча програма (просто не можу оминути його увагою), став місцевий Будинок культури. Хочеться навіть сказати – Храм культури. Розташований у самій серцевині селища, зведеного в радянські часи, він вражає своєю потужністю і красою. Не дивлячись на те, що ззовні він невиразного сірого кольору, його архітектура (високі колони, елементи античної культури) не поступається столичним подібним закладам. Внутрішнє ж оздоблення вражає ще більше: усе, що можна було втілити у подібному приміщенні, там є: і кольорові вітражі, і настінний розпис, і ліпка, і усілякі арки, вишукані люстри… Звичайно, усе це – спадок радянського союзу, і підтвердження того, що нічого не можна перекреслювати жирною чорною лінією – у всьому є обидва боки. То ж дуже приємно було для себе відкрити, що у центрі невеличкого селища – не торгова точка, не банк і не базар, а такий величний палац, який, до речі, і сьогодні дуже активно діє.
Наш фестиваль привернув увагу місцевих жителів. Пройшовши відбіркові тури у різних секціях, його переможці брали участь у гала-концерті, який тривав декілька годин і продовжувався до світанку вже у неформальній обстановці біля палаток і вогнищ на березі Миронівського водосховища.
Тут вже не мало значення, в якості кого ти тут – учасника чи журі. Гітара передавалася із рук в руки, люди знайомилися один із одним, підтримували горіння вогнища і душевну атмосферу між новими і давніми знайомими.
Подією наступного дня стало оголошення імен переможців кожного з відділень. В журі цього разу були такі відомі у мистецьких колах і талановиті люди як Олег Бондар (віцепрезидент клуба пісенної поезі ім.Ю.Візбора, Харків); Наталя Мавроді-Морозова (заступник співголови Конгресу літераторів Луганська); Олександра Фрольченкова (голова Луганських обласних організацій Міжрегіональної спілки письменників України і Конгресу літераторів України); Михайло Квасов (поет і композитор, виконавець власних пісень), священник Бугаєвської церкви Отець Микола, Геннадій Цукур (отаман Луганської паланки, генерал козацтва, письменник-романіст) та ін.
Першість отримали Олександр Товберг (у номінації «Філософська та громадянська лірика»), Микола Манжос («Сатира та гумор»), дует Гончарових – Тетяни та Володимира («Авторська пісня»), Олена Гурова («Любовна та пейзажна лірика»), Володимир Касьяненко («Духовна поезія»), сестри Галина Упнер та Валентина Шакула («Вірші та пісні про козацтво»).
Мені ж цього разу вперше дісталося Гран-прі. До цілої купи різноманітних подарунків – книжок, парфумів, скульптури, розписної тарілки ручної роботи додався ще й ДВД-програвач. Проте найбільше запам’яталася жива реакція учасників фестивалю – маса добрих побажань і відгуків, знайомств, подарунків (назад везла повний рюкзак авторських збірок, дисків, вручених візиток). Після таких подій вкотре переконуєшся у глибинній силі творчості – вона зближує людей, робить їх більш відкритими і ріднішими, взаємозбагачує і наповнює силами долати усі негаразди. Вона, творчість кожного з нас, і є тією дорогою до вогню, про який писав Екзюпері, несучи у собі водночас і самі його жарини.
P.S. Щира подяка усім організаторам фестивалю, його спонсорам та помічникам (В.Бормотову, без якого фестиваль взагалі міг би не відбутися, Дебальцівському міському голові В.Проценку та Миронівському селищному голові І.Костоглотову, під патронатом яких проходив фестиваль; В.Татуревичу, Е.Булко, С. Булко, С.Архіпову, В.Тисвенку, Х.Хомичевій, А.Кичику, Г.Цукуру, О.Морозову, С.Ульяненку, С.Жовнеру, родині Соколових та ін.)
Юлія Бережко-Камінська,
поет, журналіст, лауреат міжнародного фестивалю «Сінані-фест»
та дипломант міжнародного конкурсу
кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов-2008»,
аспірантка КНУ ім. Т.Шевченка.
ID:
268730
Рубрика: Інше
дата надходження: 05.07.2011 20:47:44
© дата внесення змiн: 05.07.2011 20:47:44
автор: morozovlit
Вкажіть причину вашої скарги
|
