Однією з трагічних сторінок історії Великої Вітчизняної війни стало Шумейкове урочище, що знаходиться за 15 кілометрів від Лохвиці
20 вересня 1941 року тут потрапила в оточення колона штабу Південно-Західного фронту та Військової Ради. Намагаючись вийти з фашистського кільця, в низовині склали голови близько 800 радянських солдат. Із зброєю в руках разом із ними цього дня загинули начальник штабу В. Тупіков та член Військової Ради фронту М. Бурмістенко. В урочищі, біля джерельця, поліг смертю хоробрих смертельно поранений кулею й розривом ворожої міни командувач Південно-Західним фронтом, Герой Радянського Союзу, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос.
В УРОЧИЩІ ШУМЕЙКОВЕ
Не грім гуркотів на межі небокраю.
Не вітер і не буревій.
В полях Полтавщини, гримить ,не стихає
Кривавий із ворогом бій.
Жита й пшениці над Сулою палали,
В пекельному вирі війни,
За тебе вмирали , життя віддавали ,
Твої , Україно, сини.
Ні кроку назад! Циркуляри й накази
Неначе «домокловий меч»
Коричнева грізна, фашистська зараза ,
З боків попереду з-за пліч.
І не розірвати солдатам облогу,
В кошмарі усе шкереберть .
Депеші летять – та не про допомогу,
А грізні – стояти на смерть.
Тріщать кулемети, рокочуть гармати.
Земля мов кривавий заміс.
В жахливому пеклі конають солдати ,
І плаче розстріляний ліс.
Цю землю ласкають тумани і роси.
Тут в тяжкім кривавім бою.
Загинули в битві бійці Кирпоноса,
За волю і гідність свою
На тім бойовищі зростають берізки.
Солдат у граніті стоїть.
І свято чатують святі обеліски,
Навіки зупинену мить.
Євген Уткін