Він падав щоразу, обстріляний кулями,
На фронті любові підбитий спадав,
Він кожного разу, знесилений болями,
Повільно, та чітко на ноги вставав.
Зі своїм мушкетом все рухався далі
Із ціллю твердою до міста дійти,
Він серцем своїм викрикував сталі,
Запрошував в груди болі ввійти.
Бо був у очах розпливчастий образ
Мрії, як міста, як волі, життя,
І вів його в нього поламаний компас,
А був би і цілий - нема вороття!
Він падав щоразу, та вверх піднімався,
Побитий на фронті, однак ще живий,
Мушкет на плечі ще у нього зостався,
Дорога і компас, розбитий й старий..