Що ти? Хто ти? Ти просто жінка?
Та ні ти більше, ти просто поет.
Ти бліда, безлика, ти невидимка,
Поки не вступиш у дивний дует
Тебе назвали відьмою із відьом,
І твій талант –прокляття із проклять.
Твоя любов написана верлібром,
Й слова, неначе зброї рукоять.
Ти народилася не в цій подобі,
Ти народилась разом з дитям,
Яке носила в своїй чистій утробі,
Під тиском ночі, на горе дням.
Поет в тобі навіки, досі воїн,
Але тепер не завойовник – захисник.
Ти стала матір’ю, немає воєн.
Бессонні ночі і дитячий крик.