Хто з Правдою - той шану має,
Йому за подругу вона.
Нині ніхто за Правду не карає,
І Правда є у кожного своя!
І кожен думає по-своєму правдиво,
І кожен знає де чия вина,
Кому потрібна прикра й вередлива,
Нахабна Істина, яка одним-одна.
Ніхто не прагне Істини шукати,
Невигідно шукати клопоти:
Із Правдою найкраще справу мати,
Із Правдою найлегше в ногу йти.
А що, Брехня, від Правди чим різниться?
Хіба ж вона не Правда навпаки?
Хіба тому, хто бреше в ніч не спиться?
Хіба усі, хто брешуть «дураки»?
Брехня і Правда колежанки давні,
Немов близнята схожі між собою:
Не відрізниш їх - в діалозі вправні…
А Істина?
Мій друже,
Бог з тобою.
Де Істина? І хто про неї знає?
Її шукають в світі диваки…
Хто в пошуку - того і Бог карає,
Із року в рік, із віку в вік – віки.
