Цій весні не до крапок – суцільним пунктиром
У житті розверстала путі…
Просто в мене до тебе безмежна довіра,
І метелики у животі.
Усміхається легко, і дишеться вільно,
Та і пишеться так до смаку…
І буденність така …неймовірна суцільно –
Не було ще такої на моїм віку.
На смутному вчорашньому кована ляда,
І колодка, й гардини важкі..
Моє вчора смакує гірким шоколадом
(найкорисніші миті – найбільше гіркі),
На майбутнім туман, і завіса із шовку -
Пелена для омріяних віх,
Моє завтра заманює у мишоловку
На приманки ілюзій і втіх…
А сьогодні горить ореолом святих,
Невідтворно простих відчувань…
Коли хочеться жити на видих і вдих,
І літать, як замріяна лань,
Прокидати живе із зимного спання,
І знешкоджувать впевнене «ні»,
Щоб із серця й обличчя спадала броня
(усе зайве потрібно скидать навесні)…
Ця весна не до снігу – бо тепло і сухо
Протестує, стає на диби..
От візьму, й закохаюсь у тебе по вуха,
Ну а ти з цим що хоч – те й роби.
