Щось вітер тихо шепче
І зорі мерехтять.
Думки настиглі, наче,
У мені десь сидять.
Лягають так пістряво
Стрічками на листках...
Далеко не яскраві
Ті теми у думках...
З натхненням розлучилась:
Десь зникло назавжди...
Куди воно поділось?
І де його знайти?
Ще так багато маю
Донести до людей...
Себе вже не шукаю
З загублених ідей.
Не згадані бажання,
Не звершені верхи,
І втрачене кохання,
Погашені зірки.
Пройшло і розчинилось,
Чи вітром віднесло?
І мрія десь поділась
Й натхнення, що було...
І вже не закінчити
Розвіяних думок...
Так легко відступити
Зробити назад крок.
Та важко відродити
Утрачену любов:
Боротись за розбите,
Страждати знову й знов.
