Куди котиться цей світ? Куди летить? Куди? А головне навіщо? На голови наші падають проблеми, планета не може дихати від бруду… У неї астма. І всім боляче. Всі стогнуть, жаліються і сидять, голосно говорячи. Ми шукаємо проблеми там, де їх нема. «Телебачення – це зло, телевізор – «зомбоящик», - кричить «просвітлена» молодь, заплутавшись павутині інтернету. Чи всі з”їхали з глузду? Все неформальне стає попсовим. Бути особливим – бренд. А ще круто бути неохайним, розпатланим, схожим на волоцюгу, при цьому недоречно тримаючи коштовний телефон у руках. Куди котиться світ? Невже людство осліпло. Ми всі – сліпці. Навіщо шукаємо зміст у пустій кімнаті? Тепер просвітлені читають сучасних літераторів, молодих, зелених, без всяких письменницьких навиків і читають тільки тому, що ті пишуть дурниці. Їх сторінки вкриті потоком брудної нісенітниці. І цим слід захоплюватися? Це – не типово, горланять з телеекранів, показуючи забальзамовану коров’ячу голову у футлярі. І це мистецтво? Куди котиться світ? Ми заповнені, доверху забиті, наче сміттєві баки, непотребом, фальшем і від цього псевдо щасливі, горді собою. Чим ж тут гордитися? Напевно, я відстала від часу, не розумію, мій теж молодий розум схоже застарів. Модно бути радикальним, похнюпленим, забитим у бруд кристалічним талантом, який є особливим витвором Бога, це тепер зветься індиго. Ми точно сліпі. Адже, оглянувшись довкола ми побачимо армії похнюплених, ображених долею «рятівників» світу – індиго, які певно від бідності чи швидше від дурості одягнені в великуватий на них, та ще й пом”ямятий одяг (вони ж не придають значення формі, особливо після того як три години перед дзеркалом ретельно робили «нєбрєжну» зачіску), які слухають аудіо книги отих сопливих літераторів, сповнюючи свою душу непотребом. Чому ми все доводимо до абсурду? Коли нам дозволено все, дозволено жити без правил ми починаємо створювати нові неформальні закони і з радістю їм підкоряємося. Навіщо цей фальш? Вся класика раптом застаріла. Молодь більше не знає творців «золотого віку», не знає письменників, художників, які творили красу, вони - не формат. Куди котиться світ? Ми всі навчилися голосно кричати, пливучи за течією. Тільки от куди пливемо і за, що агітуємо не знаємо. Дії тепер не в моді, в моді мирні мітинги, адже ми всі вміємо горлати, особливо з натовпу. Це тепер стильно.
А чому б просто не жити?
твір мені сподобався, дійсно сильний, прапвдивий, реальний, актуальний........слова просто супер, як поєднано і це не бред, як ти казала........твір дуже хороший, але як на мене треба щось цікавіше придумати у заголовку, а то він передбачає якісь вже звиклі банальні роздуми, що дивлячись на нього не зовсім і хочеться читати......ще що мені не дуже сподоб, не зна чому, останнє речення класне, але воно трохи не вписується, як на мене......думаю, кінцівку можна зробити ще кращою, адже основна частина просто неперевершена і приголомшлива, тож і висновок очікується такий.....там все нестандартне, твоє, особливе, без якоїсь такої банальності, а ось заголовок і кінець цим сповнені, але це особисто моя думка і ти можеш з нею не рахуватися, я не літератор і т.п......Ти автор і мабуть залишай все так, як вважаєш за потрібне......Твій ТАЛАНТ все розвивається і розвивається........В мене таке відчуття, що за тобою буде плакати якась літературна премія....(П.М. зна хто я?)
Сонячний Янгол відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох сікі написала) Дякую, ну ти як завжди перебільшуєш, але дякую))Міняти не буду, бо той твір того не вартий)
П.М звісно знаю))
