Осінь. Листя під ногами. Вона іде і усміхається. Задовгі штани волочаться різнобарвним листям. Шарф в кольорову полосочку двічі намотаний навколо шиї. Вона йде все швидше і швидше. Ноги ступають у ритмі танго.
З вікна чути акорд. Другий, третій. Ноги самі починають танцювати. Вона кружляє, вигинається, повністю підкоряється ритму. Заплючені очі і яскраво руде волосся… навколо все більше перехожих, збирається натовп. Вона нікого не помічає. Хтось кричить
- Та заберіть цю психічку, ходити тут не дає!!
Вітер у волоссі, рум»янець на щоках, почуття всередині. Рука в чиїйсь руці. Він прорвався через натовп. Шукає її ритм. Знаходить. Танцюють удвох. До самого раку блудять калюжами у трохи задовгих штанах. На згадку тільки фото з осінньою алеєю і слідами двох пар кедів на вологому листі.
