Безумовне «не тут»,
Як безвірне «неправда»
Не рожевий спрут,
Чи фіолетова панда,
Без криків нестерпно
Без слів ставить крапку,
Твого вибору зерно
На абсурдну канапку,
Це прийшло зсередини
І тікає від себе,
Металеві хвилини
Ріжуть рік, наче стебло…
Це тобі не потрібно:
Ним не грають у залах
Це знецінене срібло
На стареньких вокзалах,
Тихо рве перетинки,
Барабанним вибухом,
Плетучи білі вінки
Пораненим снігом,
Це крапля іржі
В океанах води
Без рамок, межі!
Знаю: це ти!!!!!!!
