1. Далеко там, де гори сині,
В краю вологи і тепла
Весною в сонячній долині
Троянда пишна зацвіла.
2. Покрита срібною росою,
Струнка, рожева, запашна,
Своєю дивною красою
Зачарувала всіх вона.
3. Ласкаве Сонце зігріває
Троянди ніжні пелюстки,
А Вітер теплий обіймає
Зелені лагідні листки.
4. І всі довкола виявляли
До неї ніжні почуття.
Вона ж із ними забавлялась,
Немов збалуване дитя.
5. А поруч, там, де сад тінистий,
Густий, казково-чарівний,
Жив Соловейко голосистий,
Троянди лицар запальний.
6. Він, захопившись до нестями,
Троянду щиро покохав.
І дзвінко темними ночами
Пісні для неї щебетав.
7. Та якось вдень на лан барвистий,
Що так принадно блискотів,
Джміль волохатий, золотистий,
Любитель меду прилетів.
8. Дзижчав він голосно й сердито,
Квітки пахучі облітав,
І в свій мішечок працьовито
Нектар по крапельці збирав.
9. Споживши ласощі приємні, -
Пора б уже відпочивать,
І до Троянди він таємно
Прокрався пізно ночувать.
10. Вона привітно зустрічала
Від меду п'яного Джмеля,
Всю ніч тихенько колисала
Його, як матінка маля.
11.Та Соловейко те не знає,
Не відчуваючи біди,
Красу Троянди прославляє,
Співає їй на всі лади.
12. Як тільки промінь Сонця вранці
До квітки сплячої проник,
Вона відкрилась - і коханець,
Розправив крила й хутко зник.
13. Які шалені, люті муки
Той Соловеєчко зазнав!
І від серцевої розпуки
На землю мертвий він упав.
14.Троянда навіть не узнала
Про те, що сталося в саду.
Під Сонцем ніжно розквітала, -
Зима прийшла, як на біду.
15. Усі ми дуже добре знаєм
Кохання й зраду із життя
Таких Троянд ми зневажаєм,
А Соловейкам - співчуття.
Травень 2006.
Красиво написано! На жаль, мало хто читає на цьому сайті, такі чудові вірші!
Микола Верещака відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Андрію! Ця тема взята із новели П. Меріме,
а він взяв у персидського поета Сааді. Спершу я
написав на рос. мові (див. цей розділ), а потім
переклав на українську.
Гарно звучить українською. 
