І знову ніч. А завтра знову буде ранок...
А в серці сплив забутий пам"яті уламок
Де ти і я, ще разом, ще щасливі
Малі й дурні, що вміли тішитися зливі.
Ти був так близько...досі ще твій подих відчуваю
Десь у волоссі, на плечі і на щоці. Я пам"ятаю!
Я пам"ятаю все! А ти, мабудь, давно уже забув,
Не чув ти пульсу в моїх скронях. Серця ти не чув.
Ти знаєш, мрію, як колись, торкнутися руки
Без страху, точно знаючи, що ти
Не відштовхнеш, а, взявши мою руку, як колись обіймеш
До себе пригорнеш і поцілунком не обпалиш, а зігрієш.
Та ти забув, пішов, ти з іншою тепер щасливий...
Як місяць: недосяжний, та ще більш вродливий;
Як мрія нездійсненна: з кожним днем все більш жадана,
Але не знаю чи назвеш ти ще колись мене "кохана"...
Ти залишився десь в крові і кожен день мене вбиваєш,
Ти залишився в голові і день у день ти моє серце розбиваєш.
Не бачу вже давно очей, та ти щоночі мені снишся,
Де йдеш, не кажучи "Прощай...", а я кричу "Прошу, залишся!"
Та ти холодний, як самотня сіра скеля,
А я - гаряча, смертоносна, тліюча пустеля
Ти з нею, ти тримаєш її руку, кажеш, що кохаєш,
Але чого насправді хочеш до кінця і сам не знаєш
І знову ти тікаєш у солодке забуття і сам собі ти брешеш правдою
Не бережеш ані чужу, ані своє життя. Тих, кого любиш, ти голубиш владою
Приходиш і ідеш. Ти як король, бо маєш всіх, кого лиш побажаєш
Та що таке страждання, мука, біль, мабуть, ніколи ти не взнаєш
І я бажаю тобі сонця. Яскравого і справжнього
І я бажаю тобі вітру. Сильного і життєдайного
І я бажаю тобі друга. Єдиного, найкращого і вірного.
Та подарую лиш кохання. Назавжди. Навіки. Безмірного.
ID:
199864
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.07.2010 00:10:27
© дата внесення змiн: 08.07.2010 00:10:27
автор: bi_dosya
Вкажіть причину вашої скарги
|