/гори/
Прокидатися
протягом
ночі,
аби пересвідчитись
Ти - поруч.
ПОтяги
з зірок
протягАми
зносить
в світанок.
Я щасливо
рахую
твої подихи
і удари сердець,
Як дитина,
з окриком,
боса пірнаю
в траву
І з твОїх рук
приймаю чебрець.
Заримовую
краплі води,
якими
вкОтре
будиш мене
серед гір.
P.S. Я без дозволу
торкала
вночі
клаптик
твого
голого
плеча
ледь
вкритого
вишиттям...
І посміхалась.
Це ж Життя!
/місто/
У місті -
задуха.
Я засинала
серед людей,
біля твого
плеча,
стелячи плахту
на низ,
а на тіло
лляні полотнА.
Я стільки
блукала
серед світів,
аби Бог
дозволив мені
в тобі
відпочити.
На волю
себе
відпустити.
Прощатись,
ніби назАвжди,
підглядаючи,
як ти ідеш.
Засинаю,
щоб рукою
у ліжку
знову тебе
шукати.
Не знаходити...
Кликати в сни
І довго чекати
на ранок,
в якому
ще не буде
Тебе...
Прокидаюсь
І, все"дно,
думкам своЇм
посміхаюсь,
змиваючи
першим промінням
пустку
зі свого тіла.
P.S. СвОїм вмінням,
якого хотіла,
Яке не втратити,
і не віддати,
Рівно так,
як моє
"Кохати"...
Свої пробудження
саме тобі
Да-Ру-Ва-Ти.