Давай сьогодні повернем літо,
То зовсім не важко, дивись,
Вись неба - то прозора голуба штора на вікні,
Нічого сумувати за морем,
Берем мушлю і прикладаєм до вуха, слухай,
Хай шумить в ній торішнє море,
В ре-мінорі, як того вечора , пам'ятаєш?
Єш-ш-ш, є-ш-ш... А давай зробим таке ще,
Щемливіше буде, як насипем у ванну,
Ну-у, пачку морської солі, буде солоний присмак,
Смак тої води, ти пам'ятаєш, а голубизну,
Зробим мідним купоросом,
Розпилимо запах літа,що у спреї освіжаючому,
"Морський бриз", а давай знесем всі квіти до одної кімнати ще,
Щем за літом, він тут у нашій оселі,
"Села", біблейське "Слава" нашій винахідливості,
В гості його запросили, а воно прийшло,
Ловимо хвилини нашого літа,
Та воно штучне, бо не можна вступити двічі в одну воду,
Оду співати можна тільки справжньому,
В ньому нема тепла, яке випромінювали наші серця,
Ця затія безглузда і даремна, бо ми залишились справжніми,
Німими свідками нашого неповернення туди,
Де літо і ми непідробними були.
ID:
190131
Рубрика: Поезія, Білий вірш
дата надходження: 17.05.2010 16:26:55
© дата внесення змiн: 24.01.2012 21:12:09
автор: Лана Сянська
Вкажіть причину вашої скарги
|
дяка
