Чудове місто Харків, працьовиті люди. . .
Пишатися ким є – і слава, і хвала!
Уми і руки, де торкнулись, всюди
Зросли і парки красені, Земля вся розцвіла.
У літню спеку йшли відпочивати
В оазис міста люди трударі.
Дерева велетні їх мали привітати,
Під кронами Божественних Дарів.
Легені міста, божу благодать,
Руйнують варвари і дикуни століття.
Людей, прийшли що свою долю захищать,
У кров збивають, та катують в сміття!
Довершуючи ту гидкую справу,
Пихатий, самовпевнений хробак,
На молодь, захищає що діброву,
Спускає з ланцюгів «потвор-собак».
Ці панські холуї, кати завзяті,
Свавіллям упиваючись, лютують.
Бо їх пани – привладнії трикляті,
Народу голосів давно не чують.
Чому мовчать про захист депутати,
Народними себе що величають?
Забруднені безчестям їх мандати,
Людськую кров, мов воду, все качають!
Глуха до голосу Народу влада,
Бо гроші в неї полонили душу.
Брехня тотальная є гордість, а не зрада,
Тож час настав – трясти її, як грушу!
