Теплий дощ, та сонце ледве гріє,
Хто веселий можливо вже сумніє,
В душі нестримні почуття.
Водночас радієш і проклинаєш життя.
Дощу каплі на вікні моїм
Й не дуже важливо як там в чужім,
Хочеться лиш щось приємне відчувати,
І про різні проблеми не переживати.
Та відсутність сонця так тривожить,
Й здається серце може заморозить,
Тому що байдуже чужим,
Що турбує тебе у серці твоїм.
А коли ласкавим променем осяє сонце,
Люди радісно відчинять віконця,
Всі зміняться й стануть відчувати,
що є люди,які можуть допомоги потребувати.
