«Ти живи, як живуть усі люди.
Що тобі, як було і що буде?
Що тобі до чужої долі?
Вже ніхто не вернеться з неволі!
Що тобі?! Тож чужинці – не діти,
Хай несуть це огидне ярмо:
“Будем їсти сьогодні і пити,
Адже завтра однак помремо.”
Плач, страждай і молися тихенько...
В тебе буде усе, що треба…»
НІ!!! Я хочу дихати небом!
Мати в серці любов і надію!
Я Ісусом наповню легені
І кричатиму, як породілля!!!
Закричу, щоб здригнулися гори,
Місяць зблід і злякалося горе!
Закричу, щоб попадали зорі,
Щоб проснулись поля неозорі
І надвечір засіялись світлом,
Щоб з неволі вернулися діти!!!
МІЙ ГОСПОДЬ! Я дивлюся на Тебе!
Замість мене Ти вмер на хресті…
Хочу вмерти назавжди для себе
Й бути вічно живою в Христі!
Я Тобою, Ісус, прагну жити,
Я очиститись хочу, прозріти!
В цьому світі зради й насилля
Бути світлом Твоїм і сіллю!
Я сьогодні в проломі стану,
Навкруг міста мури збудую…
Я – Твоя наречена, жадана!
Голос Бога і в темряві чую!
Я піду у підвали, темниці
І до в’язнів любов’ю торкнуся…
“Той, хто прагне, іди до криниці
І напийся із рук Ісуса!!!”
5-6 серпня 2007 р.
