Хто бачив, як мати цілує дитя?
Це гама невисказаних почуттів...
Тривога за ще безпорадне життя?
Намріяна гордість майбутніх звитяг?
Чи втома від ще недоглянутих снів?
Хто бачив, як мати читає листа?
Де сина рука приторкнулась здаля...
Цей омут примарний - далекі міста!
(Вже, кажуть, великим начальником став...)
Розмила сльоза на конверті ім'я.
Хто бачив, як мами синівські уста
Торкнулись. І хто рахував ті роки,
Як поїзд із сином у світ засвистав,
До цвяха, забитого в дошку хреста -
Як крапку - завершенням долі-строки...
Хто бачив, як між переплетених рук -
Здригнувся на мить, затремтів образок,
Свіча похилилась... І стихло навкруг.
Як після душею затаєних мук
Стрічає її милосердливо Бог.
Цієї хвилини чекала вона
Десятками літ, знову кликав її
Цей голос між темних ночей до вікна,
І мрія і дійсність сплітались у снах...
...Синочку, де ж руки і очі твої ?
..................................
Синівська ласка у конвертах -
Як жебракові хліба в клунок...
Матусі треба було вмерти,
Щоб дочекатись поцілунок!
