І Ангели помиляються.
І в Ангелах живе зло.
І Демони ховаються
під білосніжним образом.
Я вірю в Ангелів.
Я вірю в їхні очі, такі глибокі, пронизливі, вразливі.
Я вірю в їхні уста, такі шовковисті, ніжні але ядовиті.
Я вірю в їхні слова, такі переконуючі, впевнені, лагідні.
Я вірю в їхні крила, такі сильні, білосніжні, всемогутні.
Я вірю в їхні руки, такі чорні, пошкоджені і сховані під білесенькими рукавичками.
І неймовірно вірю я в їхнє серце, таке безмежне, щире, любляче.
Але і в їхньому серці може затаїтись кусочок болю, зла, ненависті.
Він рано чи пізно дасть про себе знати.
Але я вірю.
Я вірю, що в кожному з нас живе той Ангел, він живе глибоко-глибоко в нашому серці.
І коли нам стає сумно, він награє нам веселі мелодії, наспівуючи "Life is good..."
Він наводить нас на правильну стежку, коли ми збиваємось зі шляху.
Наш Ангел робить все, щоб ми пройшли всі проблеми.
Він постійно приймає на себе удар.
І коли ми кажем " я самий щасливий" , ми даримо Ангелу нові крила, такий собі Новий День Народження.
Ангели не вічні.
Вони існують, коли існує віра в них, коли ти щасливий.
Але якщо шось не так, не виніть їх, Ангели теж помиляються...