Життя — це не прірва розкутих бажань,
Слова «я хочу» не єдині в цій ролі,
Це грізне ристалище вічних змагань,
Де Воля і Серце зійшлися в двобої.
Не варто кричати на сцені щосили,
Примірявши маску і муки Едіпа,
Емоціям довго нас вірити вчили,
Але небезпечно їм вірити сліпо.
Вони мають смак заборонених істин,
Манливо-солодкі розставлені пастки,
Життя без емоцій — сухе і без смислу,
Керуючись ними — це ще одна маска.
Прокинься: то сон був. Думки твої спали,
Летів на вогонь ти без страху й жалю,
Забувши, що спіймані мрії — лиш спалах,
Кидаючи в полум’ я душу свою.
Колись твоє серце прискіпливо зважать,
Ніщо не врятує від вироку су́ддів.
Шукай споміж мрій заповітні і справжні,
Що вкажуть тобі, як знайти шлях до суті.
