Коли ти серед ночі мариш,
В місяця питаєш що робити маєш.
Коли всі твої мрії - дуті.
Бажання сколихнуті, в кайдани закуті.
Ти згадаєш про неї знову.
Зустріч нетипову, бажану розмову.
А вона себе знову крає.
З сонцем розмовляє і тебе згадає
Але місяць тікає – ранок.
Пісня на останок, сльози на сніданок.
Ти візьмеш ту мотузку ще раз.
Погляди у небо, і життя не треба.
А вона знову п’є отруту,
В серці стільки бруду, тіло на покуту.
Буде місяць обох шукати,
Ні з ким розмовляти, ні над ким ридати….
