Чому? Запитую себе…
Чому, коли тебе я бачу,
Так серденько в душі тріпоче,
Немов, кричать від болю хоче!!!
Чому? Скажи мені…
Чому, тебе я хочу бачить,
І сум на серці настає,
Коли за обрій сонце утече!!!
Чому? Скажи мені, серденько…
Чому, в душі моїй палаєш,
І спокою вночі не маєш,
Коли присниться він мені!!!
Чому? І знов, запитую себе…
Чому, мені ти не байдужий,
І дум моїх не хочеш кинуть,
Коли так важко уночі!!!
Чому? Кажу я «НІ» усім…
Чому, кохати їх не можу,
І коли ніжно обіймають,
То лиш тебе я уявляю!!!
Чому? Скажи моє, серденько,
Брешу я їм, що теж кохаю!
Чому? Скажи моє, рідненько,
Брешу собі й покаяння не маю!
Чому? Чому? Чому???
І знов це бісове «Чому?»
Куди мені від нього дітись,
Щоб знову спати у ночі!!!
Куди? Куди мені пропасти,
Куди? Скажи мені, мій Боже!!!
Куди? Куди, скажи мені,
Куди? Бо геть здурію у ночі!
Куди – куди, від дум полинуть,
Куди, скажи мені, Рідненький!
Куди – куди, свій сум покинуть,
Куди, скажи мій Боже!!!
