З кожним роком збавляються сили,
Розум меркне, лінивіша кров.
Батьківщина! Дійду до могили
Не побачивши волі основ.
Все ж , надія б була на останок.
Тим на віки вгамується прах,
Що на всіх нас чекає світанок,
Не даремним до нього був шлях.
Мрію я, щоб до кожного дому
Вітер справжній добробут доніс,
І щоб вже не пролити нікому
І ніколи ні крові, ні сліз…
Николай Некрасов
(оригинальный текст)
Что ни год - уменьшаются силы,
Ум ленивее, кровь холодней...
Мать-отчизна! дойду до могилы,
Не дождавшись свободы твоей!
Но желал бы я знать, умирая,
Что стоишь ты на верном пути,
Что твой пахарь, поля засевая,
Видит ведреный день впереди;
Чтобы ветер родного селенья
Звук единый до слуха донес,
Под которым не слышно кипенья
Человеческой крови и слез.
