я був псом який
стереже на мокрім асфальті
полегле тіло дощу
доки воно не воскресне
я був кульбабою край хідника
що сиво нагримала
на вайлуватого перехожого
я був нетлею легких звичаїв
перед лицем вінтажного ліхтаря
я творив заграву
розтираючи по небу слід
від чиєїсь губної помади
я був юним богом
що стояв по шию
серед косяків церемонних риб
в нерестилищі світла
накручуючи на пальці мов бігуді
пасма проміння
я був юним богом
з кипучим бульканням
в горлянці залитій
золотом мовчання
шукаючи хоч когось
хто мов панібрата
назве мене всує
і ще раз назве
і ще
20.04.23
