Лине серпня мелодія, ноти вплітає в слова,
Бо від співу цикад, від очей, від хмільного чекання
Вишивається золотом-сріблом буденна канва,
І невидимий фатум веде від розлук – до кохання.
Диригентська долоня виводить складний пірует,
Стиглим яблуком падає доля в холодний світанок,
І на тлі небосхилу хмарини збира в силует,
Що рожевим серпанком заклично підсвічує ранок.
Життєдайним зерном та мелодія – в душі, в серця,
Переможно лунає над світом сюїта Любові,
Бо єднанню такому немає початку й кінця,
Як чарунку кохання у кожному русі і слові…
02.08.2024
Дякую!
гарно!
