Вот, Їване, ти сє вчив
До школи у ВУЗ ходив,
То скажи мені простому,
Що не знов де класти кому,
Що ти дала та наука?
Яка така вумна штука
Помагає тобі жити
Й ти сє мусів довго вчити?
Вчивсє ти п'єтнадцєть років,
Зробив в школи купу кроків
Чи я щось не розумію,
Нема в голові волію,
Сінус, косінус придовсє?
Ти з котанґенсом здибо́всє?
Що ти вчив п'єтнадцєть літ,
Можеш собі дати звіт?
Я тако ти, Йване, скажу,
Най сє дивним не покажу,
Траба вчити, що сє здасть
Й як прийде яка напа́сть
Ти си сам міг дати раду,
А не ждати на пораду
Би тебе нагодувати,
А би с міг на ноги стати.
Нє, там читанка, рахунки
Всі історії трафунки,
Географію, хтось ноти...
Пару років й до роботи!
Би щось корисне робити
Хто барз вумний, йде сє вчити
В него варит голова,
Знає вумні він слова
З сего бу́де і хліб їсти
Але нащо там всім лізти?!
Вчиш, чого тобі не тра,
Пухне з формул голова,
Не придастьсє то ні ра́зу
Не прийми лиш за образу,
Не тебе лиш, всіх так вчут
Ма́рне не дні, роки́ йдут.
Вивчивсє, а мізер траба,
Як казали дід і баба:
"Траба вміти всьо робити,
Тоди й буде легко жити".
На непо́тріб час вбиваєм,
Що непо́тріб добре знаєм,
Та за течіє́ю,
долею своє́ю
Платимо сповна,
а вона одна...
17.07.2024 р.
Я тако ти, Йване, скажу,
Най сє дивним не покажу,
Траба вчити, що сє здасть
Й як прийде яка напа́сть
Ти си сам міг дати раду,
А не ждати на пораду
Би тебе нагодувати,
А би с міг на ноги стати. Є розрив, на жаль, між реальним житям і тим, чому вчать.
Є розрив, на жаль, між реальним житям і тим, чому вчать.
