Вас війна убиває проклята,
Літо вишнями плаче в саду,
Вже не стріне синочок тата,
Як цю виплачуть рідні біду?
Як, скажіть, пережити це горе,
Навіть, сонце не гріє з небес,
Молодого життя було море,
А могильний лишається хрест.
Лиш земних 33 як в Ісуса,
Як же мало прожив на землі,
Не пригорне синочок матусю
Вбили брата сестрі моzкалі.
І останній цей шлях в домовині,
Побратими твої теж сумні,
Повернись вітерцем до родини
Чи до сина прийди хоч у сні...
Хто утішить вас, мамо солдата?
Син був - Воїном і чоловіком,
Україну він йшов захищати,
То ж йому Честь і Слава навіки!
Галина Грицина.
