ВЕСНЯНИЙ ВІТЕР
Який ти різний, весняний вітре:
то ураганом, то ледь примітний,
дощу зі снігом спрямуєш хмари,
й втечеш в яруги, бо надто ярий.
Лякаєш лютим, зимовим братом,
буваєш часом сухим занадто!
У вікна б’єшся, ледь-ледь бушуєш,
весни судини природно чуєш.
Вони підходять з небес незримо,
ти в них вростаєш, ти невдержимий.
Біжиш полями, шумиш лісами,
тремтять так юно, завзято гами.
Простори бавлять тепло і світло,
земля проснеться, вдихне повітря.
В дощі зганяєш хмарин летючих,
щоб вкрили квіти ліси і кручі.
Ти жвавий в квітні. Дихнеш лукаво,
із пелюсток рай – твої забави.
Відкриє травень з теплом віконце,
ти ніжним станеш, зігрітий сонцем.
Життя закрутить світ каруселлю,
гойдати будеш птахам орелі.
Тим часом стишиш свої пориви,
щоб чути краще весни мотиви.
Біжиш-кочуєш, стираєш роси
а наостанок пригониш грози.
В тобі є блюзу і джазу ритми,
під ці мотиви диктуєш рими.
Не маєш тиші ніде на світі...
Весну я чую з тобою, вітре.
09.04.2012
