Прошу, зніми ту скляну маску,
що закриває істину твою.
Відкрий себе, прошу тебе, будь ласка,
лице в крові, очі були в бою.
Розбий її на тисячі уламків,
залиш ті дні в минулому бутті.
Покинь темницю, не лишилось замків,
хай залишиться скло у забутті.
Дозволь поглянути у твої гарні очі,
напитися дозволь твої вроди.
І посмішку побачити при ночі,
і у зірок забрати шмат свободи.
Почути голос твій тонкий і незабутній,
тримати твої ніжні руки у своїх.
віддатися любові всемогутній,
в обіймах залишитися твоїх.
