Полтава. Антологія "Калинове гроно" т.3
Анатолій Гальченко
Зникать не хочу, жити не дають
Холодні війни, розбрат, чвари, статки.
Мої брати на компроміс ідуть,
А я іду безкомпромісно задки.
Аби не бачить, що мене чека:
Чи не втоплюсь приречено в горілці,
Чи не зурочу душу, що зника,
Чи не повішусь на грушевій гілці?
Але я дав недолі відкоша:
Не затягла у чорторий горілка,
З лихого тіла не пішла душа,
Тому мене не витримала гілка…
Валерій Голуб
А насправді було так:
Настало літо – жити не дають
Не так ті війни, як сусідські груші.
Палке жадання їх мацнуть, куснуть
Зурочило мою стражденну душу.
Ця хіть непояснима, і така,
Що мимоволі йду до саду – задки,
Аби не бачить, що мене чека –
Пащека пса, чи сіллю з двохзарядки.
Заліз! Аж на вершечок! Ось вони!
Такі смачні, добріші, ніж горілка!
Наклав кишені, пазуху, штани…
Тому мене не витримала гілка.
========================
Чудова пародія ,мабуть з життя! І гарний гумор!
