Вона одинока і давно уже одна.
І нещасливії літа, теж уже давно забуті.
Те все недобре, що було в житті, випито до дна.
Не залишилося ні болі, ані люті.
З закритим серцем, без емоцій на лиці,
З тяжкими повіками, вона сидить коло вікна.
З дитячими фотографіями у руці,
Зі спогадами які глибоко в душі.
Ніхто не бачить коли плаче вона, чи сумна.
Для когось вона колишня, подруга, людина чудна.
А для мене Мама і вона одна.
Така моя, моя. Рідна моя.
І я бажаю їй ще не один десяток літ,
Бачити і чути весняних пташок.
Прожити у здоров'ї і радості свій вік,
Дочекатися й побавити правнуків діточок.
