Раз брехня пройшлася лісом:
Захворів чомусь Ведмідь.
Це торкнулось вуха Лиски,
Може, вспію на обід.
Ось Лисиця довгонога,
Спішить Друга виручать.
Взяла швидко в руки ноги,
Треба, мабуть, поспішать.
Захворів Ведмідь на ноги,
Все лежить, не п"є, не їсть.
Чи це правда, бо небога,
Нас дурити має хист?
Так подумала Лисиця
І попхалася у гості.
Мо" смачненьке щось поїсть
(Глядь - в каструлі якісь кості).
Запросив він гостю сісти.
Почалася в них розмова:
Про погоду, болячки.
На каструлю - погляд знову.
Крім кісток, там ще й клики.
У думках був холодець,
Так хотів його зварити.
Нарубав я он дровець,
Треба ніж ще нагострити.
Та чому ж ми мовчимо?
Треба ніжки, хоч чиїсь,
Лиска глянула в вікно.
Ведмідь встав, на ноги звівсь.
Як тікать, в вікно, чи в двері,
Чогось ноги вже тремтять.
Хоч Лисичка була вчена,
Може все -таки догнать.
Я тебе чекав давно,
Треба й ратиці свіженькі.
Та чиї ж? Це все одно.
Лиска тут тікать швиденько.
Довго гнавсь Ведмідь за нею,
Все ж вдалось схватить за хвіст...
У цій байці є ідея:
Як не кличуть - то не лізь...
Була хитрою лисиця,
Поживитись без труда
Та ображений помститься
В біді вона без кінця.
Дотепна та повчальна Ваша байка, шановна Надюшко! Чудового Вам настрою та приємних вражень!
Дотепно! 
Забула Лиска приказку: "Непроханий гість гірше татарина!"
