Есемесками, мріями, думками...
Без дотику, на відстані за сотні миль.
Обнімаю, хочу, цілую уявами,
І твоєї любові відчуваю силу хвиль.
Плануємо ту мить, втрачаємо роки,
Щоб повінчати наші фантазії і долі.
Життя не чекає, давно котиться з гори,
А нам все не вистачає сили й волі.
Воно минає в телефонному режимі,
То пристрасно, то ніжно, то в сльозах.
А ми старіємо, одинокі і безсилі,
Як є шанс на зустріч, то лиш у снах.
Не раз доля той шанс дарує,
Зробити крок, віддатись почуттям.
Та страх закриває очі і керує,
Міцно за руку, змушує жити з каяттям.
Страх у людині - це велика зброя,
Яка працює проти нас.
Руйнує душу, віру і здоров'я,
І кожний шанс здійснити мрію, перетворює на прах.
