Душа не існує сама по собі, Бо ж сила її – в любові, Коли себе знайде вона в боротьбі, Для неї це – перша зброя. Відлунням земля проростає в душі, В якій ген лишився роду, Тож землі своїми не стануть чужі. Така вже у нас порода. Аби пояснити такий феномен, Що землю й людей єднає, Знай, рідна земля найтепліша й для жмень, За неї й сини вмирають. 2.02.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1008342 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ПоемаТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 13.03.2024 21:21:51 © дата внесення змiн: 13.03.2024 21:22:07 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie