Кома
Держава наша у глибокій комі,
Жива формально, а по суті – ні,
Лежить пластом у стані непритомнім,
Забувшись і загубившись уві сні.
Працюють навкруг неї апарати,
Штовхають свіжий кисень до легень,
В тісних умовах інтенсивної палати,
Умовного життя минає день.
До вен надходять живодайні соки,
Через покручене мереживо систем,
Малими краплями, та регулярно, поки
Кровицею рясніє чорнозем.
В халатах білих мудрі ескулапи,
Багатозначно зморщують чоло:
- Чи довго хворій ще отак лежати?
На лікування скільки грошей вже пішло?
Запросять до палати спадкоємців,
Запропонують проявити милість і любов,
А ті, послухавши поради іноземців,
З полегшенням натиснуть кнопку «Off»…
За тим урочисто спочилу відспівають,
А може, просто закопають, без попа,
Майдан зберуть і гучно заволають:
- Держава вмерла! Хай живе нова!
