Мертве місто
Пітьма волога оповила мертве місто,
Сумні шеренги безпорадних ліхтарів,
Ще вчора сяючих бадьоро і вогнисто,
Снопами світла із похилених голів.
Німі стоять на перехрестях світлофори,
Панує темрява на дні сліпих вітрин,
Лиш в небі, часом, пролітають метеори,
З далеких, космосу, небачених глибин.
Буває, місяць визирає з-за хмарини,
Кидаючи у низ свій кволий блиск,
Вихоплюючи з мороку страшні картини,
Непевні обриси і кшталти дивних рис.
Щось сталось тут жахливо-непоправне,
Те, що здавалося відбутись не могло,
Щось знищило життя навкруг безжально,
Й могильним каменем на вулиці лягло…
Живим здається тільки блиск зловісний,
В щурячих чорних антрацитових очах,
У мертвих нетрях понівеченого міста,
Де пануватимуть лиш розпач, біль і страх.
