Діві-Матері
Богородиці Марії
присвячується з любов’ю
1
Від сонця цвик
а лід
почув спросоння
тепло трави
он … — там —
калюжа міжсезоння…
одна нога
на клич новий
інша —
причім широкі шви? —
і писк весни — це примавера!!
Й гримить блакить —
у нескінченність двері…
2
в цей теплообмін
ніжний…
вже є в синичок
і чуття весни…
ось ти прийшов?
так поклади і йди
вже
добре що з’яснив…
о залишаються — в польотності —
всі почерки-сліди
а ти хотів з свободи
ще і мзди??
в прозорості?
у січні? — теплообмін ніжний…
3
гілка на осонні… —
в сонечка
понижче де в піснях «горошок»
о які тоненькі ніжки
для танцювання в примавері
і —
чи вони бува не змерзли??
29.01.2024,
Сонце,
ліс, Київ —
третій вибір Богородиці
...........
Приклад живий. Профан стоятиме день в спеці, дивлячись на купу гранітних каменів: день шукатиме той єдиний камінь, який підходить точно до своїх братів в муруваннях. Хто чує ритми — бачить його зразу ж. Хто — Ритм — той і всі наступні: в погляді своїм. Як? Чому?
Як я, так — увага — камінь, — змінюємо і будем змінювати структури в своїх поступових ритмах (хто знає таїну каменю — цілком?).
Як здогадались ви, ритми ведуть до таїни Ритму Великого («слово говорить — дух відповідає», Давид). Як Давид знав і це, і невідоме всім інше, і ритми, й твар, і Бога?... Яснішає?.. Духом в серці-і-мембрані, храмі, який не «поїхав», духовними очима в серці (розум-серце-дух в єдності... причина божественного чуття; для розуміння: як би аналог).
Вживайте невироблені англійські слова: покращитесь... у відеотелефон.
Камінь бачиться любов’ю... Може, ви зовсім в «знаннях»... тому не пояснюю. Що ж це — ритми, пізнання, Ритм, і ми?
Ми — камені Христа, і змінюєм дуже поступово структуру, розчиняючись Духом, ведені в єдино корисному правдивому веденні-пізнанні, у любові-смиренні, тільки цим в спасінні...
Отже, з практики — який Великий ритм у відірванців, без Духу? Нема, отже, як бачите, великих художніх відкриттів і форм, нема стислих форм (про це і не знають).
Майже нема європейської культури (в головах із запаленням ніби щось — ще є...). Америки — нема, кінець... Єврейські мислителі сповзають буквально до містечкового масштабу...
Це кінець, невже невідомо, що все трансцендентно і онтологічно — із євреями?..
Зі схемками вони. Навіщо бажати смерті євреям? Яка «каса»?
Вони вже такі.
Плюс той, що німецький астрал пізніше, аніж звичайно, почне їх ізолювати. Не бажаймо і в думці смерті євреям: два-три століття — і кінець світу.
Проситимуть всі смерті собі — та не буде. Нащо ви покинули Бога? кілька століть вже всихання, і нині — банкрутство всіх.
Який — хоч в когось Ритм?
Без чуття ритму (і Великого Досвіду, у Христі) просто нема чистоти пізнання в найвищому синтезі, нема правди і правди художнього вираження, бачень і одкриттів абсолюту. Без чуття ритму і в любові, що зцілює, Великого ритму — нема генія!! Меншає носіїв!
Нема титанів!! На звичайнісінь-ку актрису, якщо вона не із мавп-зірок, кажуть, що вона —«странная»...
Здрібніло і опустилось — всі і все — нежданно і несподівано для розвинених.
Порочна воля і безвільність, бо вже не хочете геніїв, жодних, костоправних навіть. Диявол в деталях і в здрібніннях, як кажете, «порядна сволота», гниль. Буду вінчати гниль?? Нема пізнання Бога без чуття творіння Його, ритмів і таїн, які Дух відкриває — відповідно Своїм.
Бо нема нині розкриття тварі як творіння Божого, — а за себе повім, що Бог Своїм подає, береже...
А, дрібноформні вибивателі грошей, секулярники... проповідь про Бога особисто вам вже не допомагатиме, треба розкривати правдивий стан і картину творіння Божого, в цім богословіє й хід — далі з Богом. Розум нині не з Богом, не в серці в єдності — це дім проституції, ба, гірше...
Нині безум людський, «маразм кріпшає», що знали до ап.Павла, сам Павло і з останніх о.Шмеман, який чув поезію і вихід богослів’я: щасливець, доторканний любов’ю Богоматері!
Як не подивись, із усіх боків і таїн: тільки любов спасає. Захищає від злих. Вона заповідана, одна.
Любов відкриває Небо і утворює шлях, де мить тому не було, звільнює з заторів, вводить в Великий ритм, прямує до Величі...
І я чесно
й радісно спасаюсь, йду. З застарілого Дух веде в дитинне. Чому ви дитині чесній кидаєте виклик вже півстоліття?
То ж розсипані, одіозно здрібнілі в науках, без Ритму і смислу — ви ж супнабір у владі бісів, на їх розсипаній законній території...
Як же з бісами кидаєте виклик Богу, Богородиці, святим і мені, художнику, безвинному, люблячому вас і при тому — не святому? Що ж то з совістю у вас??
Як такий стосунок до людини, який і Магомет не одобрював?? Я з вами скажу самовпевненим і науковим: що ж, попробуйте колайдер на душі і шкірі власній, щирі антихудожники і антихристи... Побачите — навіщо не поважати ритм Великий і Бога...
01.07.2010, Київ
(зі ст. "Любов, що творить шлях і ритм", : КП, Ш.І.С. розділ Проза)
ID:
1004375
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 29.01.2024 16:21:13
© дата внесення змiн: 29.01.2024 17:34:34
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
в цей теплообмін 
