Стоїть ікона на столі
Вже свічка тихо догорає.
А сльози котяться гіркі
Й душа жіноча спокою немає.
Красива жінка на коліна впала
Й молитву тихо-тихо шепотіла
Усе чогось просила і благала,
А серце все щеміло, мліло.
А він дививсь на неї з висоти
І крилами своїми огортав
Та не заповнив він тієї пустоти
І сльози відчаю свої ковтав
Вона молила Бога про одне.
Щоб його душу він забрав до раю
І дав можливість ще зустрітись їм
Нехай вже там, бо тут його немає
І крилами своїми він її обняв
І притулив її він до середенька.
Господь їй ангела сьогодні дарував,
Щоб ти не плакала моя рідненька.
