Заглядає осінь в хату,
Тче узори на листках.
Грає місячну сонату,
Радість бачить у зірках.
Вдень шепоче сонцю тихо:
"Ти люби своє життя.
І відчуєш в серці втіху,
Ще й зрадієш, мов дитя.
І підеш у світ широкий,
Понесеш любов в собі.
Говорили всі пророки
Про життя у кожнім дні.
Про гармонію у тиші,
Про єднання всіх думок,
Де любов звучить у вірші,
Де назустріч робиш крок.
Де всі мрії вище неба,
Де красу створив нам Бог.
Пісню чуєш соловейка,
Де любов єднає двох."
09.11.2023 (c) Галина Гук
