Adriana K.

Сторінки (1/13):  « 1»

Від Ніколь

Мені  хотілося
спати,
щоб  більше  ніколи  не
вставати
щоранку.
Щоб  хтось  мене
цілував  у  обличчя,
а  я  крізь  сон  цього  
не  чула.
Мені  хотілося  
засинати
не  із  самою  собою,
та  і  не  з  тобою  -
мені  кортіло
засинати
тобою.
Мені  хотілося  
лежати,
тіло  власне  не  відчувати
головою,
забути  фізичне,
таке  звичне,  таке  типічне,
для  мене.
Мені  не  хотілося
страждати  за  небо,
воно  хай  плаче  саме,
бо  сльози  постійно  висихають
із  мого  тіла,
а  колір  очей  вицвітає,
стає  якимсь  сірим
і  невідомо  чужим.
Мені  хотілося
спати,
я  засинала  і  прокинулася  сама  -
мені  кортіло  
засинати  тобою,
але  ти  вирішила  не  враховувати
мої  бажання.
Тому  я  зрозуміла,  що  більше
ніколи  не  лягатиму  спати.
Я  дивлюся  у  дзеркало,  
а  ти  дивишся  на  мене,
як  на  дзеркало.
Ти  бачиш  пустоту,
але  мою.
А  я  відчуваю  тебе  всю.
Тебе  так  багато,
і  ти  моя.
Та  ти  засинаєш  без  мене,
а  мені  так
багато  чого  хотілося.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237680
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.01.2011


Не внутри

Я  выдыхаю  сложно,  через  рёбра-
без  усилий.

Для  меня  воздух  тяжелей,  чем
изобилье  изобилий.

Он  в  меня  просто,  почему-то,
не  влетает.

Хотя  всё  моё  тело  его
жадно  выдыхает.

И  всё,  что  ещё  клубится  в
моей  гортани

Выходит  через  глубь  всех
органов  -  местами.

И  он  уходит  (воздух)  быстро
из  меня,

И  без  него,  поверь,я
задохнусь…  одна.

Прости,  забудь  мои  слова,
забудь  меня,

Только,  прошу,  вдыхай  –
дыши  в  меня.

12(13).07.10

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202248
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2010


why can't there be love? (ідіотський, примітивний верлібр)

Тут  кохання  нема,це  -фігня,
безглузде  бажання  відтворити  його  жадання,
ідіотське  змагання  з  його  переконанням
чогось  неповторного  і  потворного.
Тут  кохання  нема,це  все  фігня.
Та  чому  його  нема?  Я  ж  з  тобою  кілька  раз
(коли  дрімала)  лежала,  в  уяві  тебе  поруч
обіймала,  а  потім  зверху  злізала,  а  потім
"переконання  "(власні)розбивала.
Там  кохання  нема,  бо  то-фізичне.
Скажи,що  робить  почуття  вічним?
У  нашому  випадку-моє  бажання,моє
(ніби  як)кохання,мої  переконання.
А  де  твої  думки?  Чому  вони  "в  тобі",
а  не  "на  мені"?
Чому  любові  там(в  думках  твоїх)нема?
Безгзлуздо,  бридко  -  ідеологія  мого
(в  тобі)життя.
Повір,не  пізно  ще  віддати  те,  що  я
повинна  мати.
Я  буду  нам  обом  брехати,  а  ти  тільки  мене
єдину  кохати...
Будем  своїм,власним(як  ми  вміємо)  брати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191209
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010


Сама в себе

Я  сама  себя  вдохновляю,
исчезаю,как-будто  бы  таю.

Я  сама  про  себя  повторяю
те  слова,от  которых  зеваю.

Словно  в  мире  бессолнечных  ламп
зажигаю  в  тени  своё  тело.

И,  поставив  немой,чёрный  штамп
на  своей  наготе,-плюну  в  небо.

Закрывая  глаза  упаду
к  серой  массе  одетых  скоплений,

И,  вдохнув  аромат  чьих-то  губ,
задержу  в  себе  запах  движений.

Серой  массы  противна  слюна,
и  язык  всунут  в  самое  горло.

Но  противность  его  языка
одиночество  так  и  не  стёрла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189793
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.05.2010


Роздратована

нерухомо  йшла  у  воді  жорстокій,  
мені  потрібен  був  лише  
Спокій.  

відчайдушно  втекла  поза  очі,  
мені  хотілося  лише  жить  
Щомочі.  

краплями  сльоз  бігла  до  сонця  вперто:  
щоб  не  посохли  слова,краще  
Вмерти.  

у  небо  вскочила,як  думка  в  думку,  
мені  хотілося  лише  
Порятунку.  

Спокійна,мертва,вперто,щомочі  
крізь  сонце-у  воду  жорстку  
Поза  очі.  

але  в  моїй  любові  глибокій  
я  хочу-спокій.  Лиши  мені-  
Спокій.



Адрі  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010


Без сна (из старого)

Я  вижу  сны,иду  в  пустую  даль,
Проветривая  чистую  эмаль,
Я  засыпаю  по  пути  к  нему,
И  плАчу  плачем  тех,кого  люблю.
Я  перебита  всеми  на  года,
И  кости  не  срослись  ещё,пока.
Я  всё  ещё  иду  в  реальном  сне,
Наверно,задохнусь,  спеша  к  тебе.
Я  слышу,загустела  жизнь  внутри,
И  падаю  на  землю,вся  в  крови.
И  слёзы  мои  вижу  только  я,
И  в  этот  день  забудут  все  меня.
А  вот  и    он  идёт  с  тоской  в  глазах,
А  вот  и  я  в  траве  лежу  в  слезах.
Возможно,не  сошлись  ещё  тогда,
Но  ты,скорее,ещё  ждёшь  меня.
Пройдёшь  ли  мимо  тела  без  судьбы?
Поймёшь  ли  эту  девушку  в  крови?
И  он  прошёл,ушёл  в  свои  мечты,
Он  бросил  девушку  без  сна  и  без  души.

Адріана  К.́́́́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187195
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2010


Риба в процесі (приготування)

Якась  нудна  речовина,
І  тіні  світла  десь  гуляють,
І  пальці  руки  забувають,
І  всі  нитки  життя  зникають:
Це  так  суворо  розтинають
Невинне  тіло.Так  зникають
Думки,  якщо  вони  присутні,
Душа,в  якій  немає  суті.
Так  органи  функціонують
Немов  вже  навіть  не  існують.
І  тіло  це  перефразують
У  труп  того,хто  в  пекло  впав,
Того,кого  ніхто  не  знав.

Береш  ножа,рубаєш  грубо
(мені  така  жорстокість  люба),
Виймаєш  органи  у  "трупа",
І  розрізаєш  тіло  скупо.

Ніяких  я  думок  не  маю,
Як  рибі  тіло  розтинаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187077
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2010


Незмінна річ (поки все не минеться)

Він  смакував  їх  щодня:  кожен  вид  слюни,  без  ентузіазму,  з  огидою."  Якщо  пити  її  зі  стакана,  та  заїдати  чимось  солодким,",-    міркував  шлунок-гурман,-"то  вона  виявляється  навіть  трошки  смачною".

Так,минає  час,  кишка  за  кишкою  проходять  мільйони  речовин,  та  незмінна  одна  річ  -  ковтання.  Щодня  ми  літрами  поглинаємо  якусь  фігню  різного  кольору  та  концистенції.  Та  щоб  ми  не  засвоювали  у  своє  тіло,  ковтання  слюни  залишається  неминучою  карою  для  шлунка.
Пробач  нам,  рідненький,  що  кожні  три  секунди  пускаємо  в  твоє  нутро  цю  огидну  речовину,яка  ,напевне,  вже  викликає  в  тебе  блювоту.
Так,минає  час,  й  слюна  мине.  Колись.

Адрі  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186875
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010


Похована, на жаль

Я  голим  тілом  пильно  притулюсь
До  простору  холодного  повітря.
Я  не  прокинусь  більше,не  засну,
Я  просто  помираю  тихо.
Ось  так  мене  знайдуть  на  самоті,
З  омнілим  тілом,  гарним  та  безформним.
На  жаль,я  не  померла  у  житті,
Я  просто  десь  живу,але  не  зовні.
Можливо  ,на  могилі  мертвих  мрій
Похована  я  буду  із  думками.
Напевне,  мій  оазис  затупів,
Бо  я  не  бачила  краси  роками.
Колись,  ти  прийдеш  сам  до  моїх  снів,
Можливо,я  тебе  впізнаю.
Та  саме  ти,  хоча  і  не  хотів,
Подариш  квіти  не  в  останнє.

Адріана  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2010


Без відчуттів

Коли  я  нарешті  відкрила  очі,  то  побачила  десятки  Адріан  навколо:  вони  посміхалися  та  плакали  водночас,  вони  так  щиро  раділи  моєму  отямленню.  Я  намагалася  посміхнутися  їм  у  відповідь,  та  не  змогла:  біль,  немов  маятник,  передав  сигнал  у  мозок  і  я  свідомо  передумала  показувати  зуби.  Чому  вони  усі  зібралися  саме  сьогодні?  Краще  б  ходили  одна  за  одною  й  не  дихали  моїм  вже  й  так  затхлим  повітрям.  Кожна  припхалася  сюди  з  якоюсь  своєю  метою,  адже  не  з  жалості  вони  тут.  Ось,  Адріана  №1  сперечається  з  іншим  на  тему  :"Я  зостанусь  з  нею,  а  ви  всі  йдіть  гуляти  геть!".  Так  смішно  за  цим  спостерігати,  й  я  на  хвилину  майже  забула  у  якому  становищі  лежу  зараз  у  невідомому  місці  невідомо  де.  А  й  справді,  де  я  ?  Я  знаю,  як  мене  звати,  розумію,  хто  навколо(майже).  Ось  -  білі  стіни,  ліжко  з  чистим  простирадлом  та  твердою(шозанах?)  подушкою.  Мабуть,  лікарня,  мабуть,  я  хвора.
Поки  я  тут  веселилася  із  своїми  думками,  Адріани,  точно  струя  води  з  душа,  побігли  наввипередки  до  мене  й  по  черзі  стали  виціловувати  моє  змарніле  обличчя.  І  тут  я  зрозуміла,  як  сильно  їх  люблю.  Вони-частина  мене,  а  може  й  навпаки...  Але  що  це  все  в  біса  значить?  Чому  я  лежу  в  лікарні(сподіваюсь,  що  ще  не  вмерла),  та  платонічно  зізнаюсь  у  коханні  десяткам  себе?  Тут  я  вирішила  встати,  та  раптово  побачила  свої  руки  :  здерта  шкіра,  засохла  кров,  багато,  багато  рубців.  Заглядаю  під  простиню,  моє  тіло...це  вже  не  тіло.  Що  зі  мною?..  Не  вспіла  я  й  сплакнути  по  своїй  втраченій  долі,  як  побачила,  та  і  відчула,  найдивніше  у  житті:  усі  мої  «подружки»  відійшли  десь  метрів  на  10  і  з  розгону  одна  за  одною  побігли  на  мене!  «Що  робити?Тікати?Куди?!»,подумалось  мені,  але  що  я  могла  вдіяти?  Мабуть,  мої  широко  розкриті  очі  та  жалісний  вигляд  аж  ніяк  не  збили  це  стадо  атлетів  з  пантелику,  адже  ніхто  й  не  подумав  зупинитись.  Поки  я  з  жаху  там  щось  собі  вигадувала,  Адріани  зі  швидкістю  шаленого  пропелера,  стрибали  прямо  в  мене.  Я  відчувала,  як  їхні  бездушні  тіла  внідрялися  в  моє  нутро,  та  не  могла  зупинити  цей  потік.  Я  чула  якісь  голоси,  відчувала  нестерпний  біль  у  трахеях  чи  бронхах,  я  точно  не  знаю  де  там  що  в  мене  розташовано.  Раптово  –  все  скінчилося.  Я  поворухнула  кінцівками,  не  мала  ніякого  дискомфорту  від  втручання  цих  дівчат  у  моє  тіло.  Я  дивлюсь  на  руки-  від  рубців  та  шрамів  не  залишилося  ані  сліду,  кров  стерлась,  почуваюсь  прекрасно.  Може,  мені  це  наснилося?  Я  обертаюсь  навколо,  все  та  ж  кімната,  те  ж  ліжко,  та  ж  тверда  подушка,  але  чому  грати  на  вікнах?  Це  не  тюрма,  100  %,  але  чому  є  грати?...

-  Бідна  дівчинка,  помирає  в  психлікарні…  вона  ж  ще  така  молода,  шкода.

-  Не  жалій  цих  жалюгідних  створінь,  вони  викликають  нудоту  та  і  все  одно  їм:  ця,  та  й  інші  вже  давно  нічого  не  відчувають.

Адрі  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186689
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


Підсвідомо

Я  падаю  до  тебе  дрібним  дощем
Свідомості.

І  я  вдихаю  всесвіт  і  аромат
Покірності.

Коли  дивлюсь  на  очі,  бачу-
Слізопад.

Якщо  тремчу  від  люті,  враз  нервовість  -
Невпопад.

Так  я  летіла  і  лечу  вже  днів  за
Сто.

І  всі  мої  думки  в  польоті  -
Ні  про  що.

Колись  я  упаду  лицем  в  твоє  лице,
Безболісно.

Зустріну  очі  тих  очей,  що
Плакали.

І  змушу  я  тебе  очима  жити  вже
Сухими,

І  всесвіт  видихати  так,  щоб  аромати
Не  зомліли.

Навчив  би  й  ти  мене,  можливо,
Небуттю.

Та  я  лечу,  не  впала  ще  -
Не  хочу.

 
 Адрі  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186674
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


Ти-головне

Все  на  один  манер:
воно
вона
вони
оті
ото.
Все,як  один  сюжет:
кого
кому
коли
який
чого.
Все  сходиться  в  одне:
мене
його
її
усіх
себе.
Та  перш  за  все  для  мене  є  лиш  два  рядки:
тебе
тебе.

Адрі  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186552
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010


Бесцветность

По  направлению  ко  мне-
твой  объектив.

По  направлению  к  тебе-
мои  слова.

И  ты  фиксируешь  мои
черты  лица,

А  я  фиксирую  абстрактность
без  конца.

Ты  разбросал  вокруг  меня
свои  шаги,

Я  задыхалась  в  пыле  слёз,
чтобы  уйти.

И  ,внюхиваясь  в  запах
моих  рук,

Ты  ускользал,шумя,
как-будто  вслух.

А  я,держась  за  пальцы
твоих  нот,

Всё  напевала  звук
немых  частот.

И  вдруг,обрезав  нити
наших  губ,

Нас  превратили  в
разноцветный  куб,

Но  без  сторон,без  красок  и
без  снов.

Всё,убери  свой  объектив
(бесцветность  слов).



Адри  К.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186551
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.04.2010