| Сторінки (1/22): | « | 1 | » |
Рахуй зі мною до ста
І на останньому слові
На день перетвориться ніч
І все розпочнеться знову
Іди за мною вперед
І там де мій слід обірветься
Ти знайдеш те що шукав
Нове отримаєш серце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2011
Такої щемної близькості
Такої нестерпної ніжності
не збагнути
не витримати
не повторити
Зариваєшся обличчям у волосся на потилиці
Випускаєш гуляти по шкірі прудконогих прохолодних мурашок
смієшся
плачеш
шепочеш
Проводжу долонями по обличчю
Вбираю кожну до болю рідну рисочку
ти моє фортепіано
підбираю мелодії
згадую гами
Такого безмежного спокою
Такої світлої радості
не вигадати
не вдати
не забути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2011
Темрява липне до тіла
Нафтова плівка
Спека
Сни наяву розпливаються карамеллю
Тишу на скибки краю нервовим вдихом
Я
Надпрозора вуаль зі значень
Вкрила слова гарячі наче москітна сітка
Щоб не кусали
Розлючені комарихи
Важко порахувати кількість зірок на стелі
Важко
Зробити поділ
Змістів на проти й за
Надто стомилась
Надто
Вірю у день вчорашній
Знаю настане рaнок
Геть на усі несхожий
Сонце повітря простір
Бризки кришталю
Сміх
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2011
Танцюють під шкірою пасма п'янкого вогню
Знов падає серце за обрій і ллється пітьма
Дощі підступають до горла і тихе "люблю"
Зривається з вуст замовлянням від болю і зла
Єдине що важить цей дотик цей подих ця мить
Стискається всесвіт до розмірів зараз і тут
Здається тримаю в долонях оголений дріт
І струм мене всю обпліта батогами мов спрут
Тече попід шкірою давня як зорі ріка
Я знову найперша з жінок що прийшла у цей світ
Ще дика розлючена істинна світла легка
Не знати чи Єва чи зеленоока Ліліт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266636
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.06.2011
Давно і дивно, ми були німі.
Не знали слів і не лічили ночі.
Були слабкими, і своїй зимі
в цупкі обійми падали охоче.
Увесь наш обшир - скільки вхопить зір.
За горизонтом - безвість, страх і горе.
Священний предок - гострозубий звір.
І він же найлютіший грізний ворог.
Прожити день, знайти убогий харч,
Не бути вбитим десь на полюванні.
Дивитись в небо, з острахом між хмар
шукати вищі сили невблаганні.
Хіба давно? Хіба минув той час?
У чому ми настільки стали інші?
Ким же ми є? І що навколо нас?
Планета мчить у темряві і тиші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237101
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 26.01.2011
Глибоко
десь під крижинами майже чужої свідомості
плавають риби
сміються ротами безгубими
плавають риби
лускою сріблястою зблискують
спи
спробуй руками спіймати одну з тих рибин
буде на юшку
чи може поселимо в банку
всіх павуків їй згодуємо злій ненажері
хай тоді спробує знову сміятися з нас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233814
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 09.01.2011
Ти передрік мене собі на смерть.
І я прийшла. Дивись, я з плоті й крові.
Мене наповнив ти собою вщерть
І всі слова мої невипадкові,
Бо ти вкладаєш їх мені в уста,
Мов сам вкладаєш меч мені в долоні.
Ти знаєш, любий, істина проста:
Не я в твоєму - ти в моїм полоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2010
Блакитні відблиски вокзалу
спекотна ніч вагони пил
лиш мимохідь "Бувай!"
замало
цілунків дотиків хвилин
прощання
ніжності і щему
у грудях
рух валізи чай
і знову нарізно
окремо
прокинутись в чужих містах
таксі дощить ранкова кава
загуслий смуток на десерт
світлини телефон
цікаво
"Що робиш зараз? З ким ти? Де?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010
Воїни страху що прийдуть не зблизька не здалеку
нас поскладають собі до нагрудних кишень
кожного в список навпроти червону галочку
вірю не вірю в життя рецесивний ген
Воїни болю не будуть читати приписів
просто розвіють за вітром пусті слова
вже не лишилось кому присягатись у вірності
знаю забуду помножити все на два
Воїни крику зламають облогу тупості
суть проясниться і очі засліпить жах
власного я не уникнути не позбутися
бачу боюся що це саме та межа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200569
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.07.2010
Еритроцити
сни
яскраве світло
судомно проковтнути власне серце
години
і годинник
треба вміти
півсклянки цукру навпіл з чорним перцем
монети
нігті
клен між сторінками
за вікнами натужно виє спека
лимони
заспокоєння
незламність
в собі розчаруватися так легко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198725
рубрика: Поезія,
дата поступления 01.07.2010
Червонясте призахідне світло повільно ковзає по невеликому пшеничному полю, обрамленому зловісними темними лініями лісосмуг. Поле має неправильну форму, з висоти пташиного польоту воно скидається на п’ятикутник із нерівними сторонами. Між одним з країв поля і прилеглим ліском в’ється курна ґрунтова дорога, вкрита хрускотливими трупами хрущів.
Пшениця вже піднялася досить висока, і зелене колосся стиха перешіптується, ворушачи цупкими вусиками. Безлюдно і тепло.
Через поле важко йти. Пшениця чіпляється за одяг і безжально дряпає шкіру. Земля, запечена і нерівна, змушує збивати босі ноги до кривавих мозолів. Сидіти на ній теж незручно, але це краще, ніж іти. Жінка сіла долі, не пройшовши й половини поля. Підтягла коліна до підборіддя і взялася роздивлятися свої зранені ноги. У великому пальці правої ноги стриміла скабка. Жінка заходилася шукати на платті шпильку. Як не дивно, та вона знайшлася, приколота зсередини до бокового шва. Щоб не наврочили. Жінка мимоволі посміхнулася.
Скабку ніяк не вдавалося виколупати. З пальця вже сочилася кров, та жінка не припиняла орудувати шпилькою. Коли той ненависний шматочок пшеничного стебла вдалося нарешті дістати, вона відірвала шматок тканини від подолу своєї червоної сукні, перев’язала ним пальця і пішла далі. Досягнувши краю поля, з полегкістю ступила до лісосмуги. Ступила кілька кроків, доки земля не пішла різко вниз. Попереду був невеликий ярок із досить крутими схилами. Обережно, тримаючись за навколишні молоді деревця, жінка спустилася на дно западини. Шукаючи місця, де легше піднятися на протилежний бік, пішла яром, пробираючись через негусті зарості підліску. Через кількасот метрів вона зупинилася, сповнена безсилої злоби. Перед нею на землі, серед торішнього листя та залишених нещодавніми відпочивальниками пакетів та пластикових пляшок, лежала дівчина. Без жодного одягу, зі спутаним волоссям, вона лежала, розкинувши руки та ноги, бліда, але гарна. Невимовно гарна. Чорняве волосся, густе і блискуче, ніжно обрамляло спокійне і світле обличчя. У красивих, затінених довгими віями, карих очах відбивалися верхівки дерев і проблиски неба між ними. Її тіло, туге і світле, ніби виточене з найбілішого мармуру, було прекрасне у своїй довершеності. Дівчина посміхалася, усім своїм єством тягнучись до неба. Навскісні промені сонця, пробираючись між стовбурів дерев, здавалося, освітлювали її зсередини. Навкруги панувала неприродна тиша.
Жінка стояла як укопана. Її губи тремтіли від люті та огиди. Зрештою, вона розвернулася і почала підніматися на той схил, з якого нещодавно спустилася. Вийшовши знову на поле, вона звернула вбік і рушила до дороги. Ступивши на шлях, пішла швидше. Сонце вже почало ховатися за верхівками далеких дерев. На поле повільно насувалися сутінки. Жінка дійшла до місця, де дорога перетинала лісосмугу, звернула і пішла поміж дерев, перечіпляючись через сухі гілки.
Нарешті на її шляху трапився маленький вибалок. Вона зупинилася, зняла свій пошматований одяг, скинула білизну і пішла далі. На дні лощини відшукала місцину, де було щонайменше сміття, і лягла горілиць, широко розкинувши руки та ноги. Тим часом сіло сонце і її вкрила темрява. Скоро зійшов місяць, і його проміння освітило жінку ледь блакитнуватим сяйвом. Її тіло, ще досить молоде, але вже обм’якле, схоже на хлібний м’якуш, ледь помітно здригалося від нічної прохолоди. Округлі, великі, але пропорційні руки та ноги, повні груди робили її схожою на стародавню статуетку богині-матері. Вона дивилася великими блискучими зеленкуватими очима у нічне небо і бездумно посміхалася.
Жінка лежала, облита срібним місячним світлом, жодним звуком не виявляючи свого хвилювання. Ніч змінилася на ранок, настав день, потім вечір, який непомітно перетворився на ніч, а вона все продовжувала лежати, оголена і схвильована у передчутті чогось прекрасного.
Минали роки. Від нещадної літньої спеки її шкіра марніла і висихала, тіло пухло і роздувалося від осінніх дощів, щоб потім, під час морозів, задубіти на камінь. Ніжна весняна зелень проростала крізь її плоть. Від пилу, комах, вологи, спеки і морозів обличчя жінки перетворилося на буру криваву кашу, у очних яблуках копирсалися черви. У кожній складці її тіла плодилися комахи, їхні личинки ненажерливо проїдали у ній червоточини.
Вона чекала. Та за весь час її чекання повз неї так ніхто і не пройшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196387
рубрика: Проза,
дата поступления 18.06.2010
Десь глибоко ридає синій сон
Слабкими пальцями півсвіту обхопивши
Здираючи свій біль з гарячих скронь
За білу тишу вищий і сумніший
Нема нічого тільки забуття
Важкою повстю застилає очі
А сон все плаче як мале дитя
Безсилий вирватись з обіймів ночі
Червоне серце гупа об стіну
Холодну кров несе в тонких судинах
Не залишай мене у темряві одну
Десь сон в мені ридає як дитина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196208
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.06.2010
Після сутінків тільки сутінки
Білі тіні із сірих клаптиків
В павутину мовчань заплутані
Наче сни чорно-білі завтрашні
І у шафі ховатись плакати
Світло б'є майже так як погляди
І не все із очей ще вкрадено
Ще лишилося трохи сонця в них
Тиша міря своїми мірками
Час лякає холодним подихом
А я стати хотіла б гілкою
Щоб додолу упасти стомлено
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196045
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.06.2010
Десь поблизу сюрчав цвіркун. Я завжди думала, що цвіркуни вдень сплять, але, вочевидь, помилялася. Сонце пекло у голову і перед очима, у такт навколишнім звукам, розпливалися кольорові кола. Ти мабуть сидів навпроти. Або тебе не було. (Не можу сказати напевне, зараз я ні в чому не впевнена.) Якщо ти все ж таки там був, то ти розмахнувся і вдарив мене долонею по обличчю. (Принаймні, мені так здається.) Ось так, легко і просто. А потім сидів і дивився мені в очі. Чи, може, розвернувся і пішов геть. Але це не суттєво. Бо, у будь-якому разі, я кинулася до тебе, схопила за руки і почала вкривати твоє обличчя поцілунками. Ти мене відштовхнув. Це, мабуть, єдине, у чому я майже зовсім упевнена. А потім… Я не знаю, що сталося далі, все немов у густому сірому тумані. Коли я думаю про подальші події, то часом мені здається, що ти знову вдарив мене і пішов геть. І цього разу я вже не змогла тебе зупинити, лише стояла та дивилася, як ти зникаєш у далині. А іноді я ніби пригадую, що ти таки дозволив мені вимолити у тебе поцілунок у відповідь. А може, ти все ж таки взяв камінь і розтрощив мені ним голову?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195832
рубрика: Проза,
дата поступления 15.06.2010
Пластмасові обійми жодних слів
Ми манекени в недолугих позах
Рук негнучких незовсім вдалий розмах
Оці обійми все що ми змогли
Залишиться на дні пустих очей
Недбало намальованих на лицях
Роздратування слабкість просто звичка
Ми манекени втрачено ключі
До наших душ до наших жовтих тіл
Не повернеться вся колишня сила
Уже ніколи нащо ці обійми
Пластмасова вистава жодних слів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195688
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 14.06.2010
Нас заховано і поховано під мільйонами хитрих книг
нас поламано та не зломлено з наших губ ще лунає сміх
нас пояснено та не вивчено досі дивні в чужих очах
нас помічено та не викрито ще шепочуть а не кричать
нас розміняно та не продано віра в краще іще жива
нас оголено розфарбовано в нас відібрано всі слова
нас не вбито лише скалічено скам'яніла в очах сльоза
розшматовано і розкидано але ми не йдемо назад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195676
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.06.2010
В нашому ліжку житимуть дивні сни
ми будемо їх напувати чаєм з лимоном
будемо жити вдвох рахувати дні
і посміхатись уранці так тепло і сонно
будемо разом сміятись дивитись кіно
просто радіти посеред похмурих буднів
будемо вдвох і нам буде усе одно
що за вікном буде липень а може грудень
в нашому домі оселяться сонце й лад
затишок теплий і вірна найбільша ніжність
будемо вдвох і ніяких чужих порад
разом
найближчі
кохані
рідні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Поглянь-но в глибини ночі
там зорі абеткою морзе
виблимують казку світу
Там вітер сміється й плаче
цілує розхристане листя
шепоче відверті вірші
Там темінь жива і синя
вдихає на повні груди
дарує нам сни і крила
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194307
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Маю час у кишені
В нього очі зелені
Як у мене коли я плачу
Бачу
Втому першопрохідців
Слів небуття і східців
Маю в кишені час
Він наче сонце згас
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
Я не знаю чи ти мені віриш
Я не знаю чи прийде весна
Та з небес крізь озонові діри
Ллється дощ і я певна це знак
Та мені не дано прочитати
І побачити правду й обман
Потопають в калюжах фрегати
І для них порятунку нема
Я не знаю потрібного слова
Я не знаю чи прийде та мить
Коли все що було випадковим
Перестане нестерпно боліть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186534
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2010
Ілетять додолу ілюзії,
Наче листя з дерев осінніх.
Чи реальність оцю подужаєм?
Чи не вистачить сили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
Об зашторені вікна
Хлюпає світло
Розмиває мої думки
Об зачинені двері
Розбиваються люди
А я знаю що то не ти
Я малюю на стелі
Дивні дні-візерунки
Засинаю під власний плач
Не прокинутись вранці
Не вистачить духу
І я знов прокидаюсь
Пробач
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010