| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Життя без мети нічого не варте,
Як небо без сонця, без білої хмарки,
Кричи скільки хочеш, ніхто не почує,
Бо люди в цім світі уже не існують.
Ми стали мов звірі у дикому лісі,
Де кожен за себе і навіть у тиші,
Не чуємо спокій, лиш вітер думок,
Нагадує все, бере під замок.
Де ділась та ніжність? Де ділось кохання?
Де поле безмежне? Де сонце? Світання?
Немає вже цього і врядчи чи буде,
А так хочеться сміятись на всі груди.
Це сіра буденність, що нас поглинає,
Життя на планеті потрохи зникає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184835
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2010