| Сторінки (3/277): | « | 1 2 3 | » |
Протяг - за потягом у метро...
По зігнутих рейках дріботять вагонів коліщата.
А мені згадалося: "Ми - втрьох:
Я, мама з татом, усміхаємось для фото.
На фоні будинку, де вибухнув цвітом садок.
Такий гуркіт стоїть - з річки воду везуть на дощі.
Озонні дощі - сезонний життя ковток.
В мене - куртка жовтогаряча; мама в своєму плащі..."
Я туди, в спогадах, - як на прощу...
Кожного дня іду, хоч обставини пальці жмуть.
По траекторії доль минуле коліщатами дріботить.
Я - чекаю майбутнього. Протяг. І злегка мій шарф тремтить.
21.08.12 22.36
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2012
Недоосінь. Пальці літа у волоссі
Куйовдять прядки одиноких трав.
Грибок тоненьким голосом попросить,
Щоб лось його, бува, не розтоптав.
Птахи летять з підпалених кимсь гілок -
Тривожні співи чути за Десну.
А вчора, двоє на калині перепілок
Обговорили плани на весну.
Сади несуть за пазухами яблук.
Це збіг? - Не суть. Дощити почало.
Горять майорів розпашілі щоки.
Зів'яли мальви, не ціловані в чоло.
21.08.12 21.53
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2012
Мало сонця для процесу самозбереження.
Найболючіші рани промиваються розчином часу.
Найвище мистецтво на самому кінчику стержня
Описує маловідомі куточки Всесвіту.
Скупчення газу Гелію - під ефемерним поняттям \"зірка\".
Як торкнутись до неї, тим паче, дістати з неба?
Куди молитись тепер, вночі, крізь відкриті вікна?!
Схема сузір\'їв. Галактики нашої схема...
Ні казки тобі, ні міфу - лише точності, розрахунки.
Розум туманять туманності Андромеди.
Тепер зірка не просто спадає на думку...
На шаленій швидкості мрії летять з Персеїдами.
А мені все-одно.
В мене зірки -
Це скупчення мрій і сліз!
І падати вони вміють, коли з відчаю, головою вниз.
А ти спіймаєш її в гарячі свої долоні, на страх і ризик...
В мого Щастя поки замало сонця для його
повноцінного фотосинтезу.
16.08.12 10.50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Скляний вітраж. Краплинки на вікні
Все клеїть дощ, уперто йде навшпиньки.
Приходить часто: кілька раз на дні;
З надією постукає у шибку...
Куди ж так рано? Заблукав ти, мабуть...
Далеко йти? Не бійся, приведуть
Бездушні холоди - нехай настане осінь.
Чого тобі ще? Йди! Чекати не збираюсь.
Ти ж скоро знов прийдеш - дощинки погубив.
Нехай ще не летять із цього літа гуси!..
Йди! Визволи мене з полону цих дощів!..
16.08.12 10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2012
Пускався дощ. І я стою на ганку…
А тінь моя забігла за дощі.
Пускався дощ –
Хтось глухо скрипнув клямкою…
А тут лиш дощ. Нікого! Ні душі.
Яка акустика! – гроза звучить органно…
«Запам’ятаю номер – не пиши»
А тінь – за горизонтом, як за гранню…
Душа моя втікає по дощі!
А я стою. Куди мені і звідки?!
Не знаю, чи по душу ще прийдеш?
З слізьми закрию втомлені повіки,
Бо тут лиш дощ! Нікого. Ні душі!
23.05.12 17.57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2012
Я воюю сама з собою,
Але, поки що – зазнаю поразки…
Мені не можна – а я сумую
І потопаю в обов’язку пастці.
Треба жити. Забути. Якось.
Перемріяти. Переждать…
Не шукати знайомих обрисів,
Хоч і сьогодні не можу спать…
Треба вижити! Пам'ять – жалить
Тим, що мусило і не було.
Тільки ж травень – а сонце палить,
Немов це останнє його тепло!
Нескоренності нотка тремтить у голосі:
Могло б все бути, якби було…
А тепер – не живу – воюю сама з собою. Якось.
Стужу на дощах своїх губ тепло.
Королева – підданка королю!
Аби ж знав хто, чому заздрить.
Я до ночі воюю сама з собою -
Але поки що – зазнаю поразки…
Переборюю, БО ТРЕБА ТРИМАТИ МАРКУ!
07.05.12 22.52
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357325
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.08.2012
... На Байкову гору, як на Голгофу...
Орфографічний словник замість хреста.
Гордо піднята голова, рідний обличчя профіль...
Гірше, ніж страта, бо без підстав!
Хтось до юрби: "Да развє імєєт значєніє?!"
Підсудна закам'яніла - у неї немає слів.
Кінець серпня - дерева покрились інеєм.
Земля не вродила - кожен атом в неї болів!
Поруч із Лесею. Українкою.
Виріс пам'ятник в повен ріст
Тієї підсудної... Вона ж була жінкою(!),
А їй, як за злочин, вручили найгіршу з страт:
Довічну. Без права останнього слова.
Встановили на постамент низький.
Ще й табличка, меморіальна: "Мова.
Дати життя: споконвіку - до вчора"
Дописано:"Українська".
Добре слово згадали подумки...
Дорогу повстелювали чорнобривцями.
"Ще не вмерла", - співають. А чи жива-таки?!
Небо впало дощами і всохло криницями...
Знов наснився кошмар. Мабуть, менше треба новин дивитися...
Чую, криниця скрипить. Дівчата співають весільних пісень.
Я живу ще, бо бачу сни УКРАЇНСЬКОЮ!
Проте,
Не доведи до правди, Господи, такий сон!!!
31.07.12 01.07
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356670
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.08.2012
А знаешь, это не повод.
Так убиваться не надо.
Кто-то обрезал провод,
связи нет,
кто-то на искренность жадный.
Верь мне, не будет хуже,
радость настигнет не сразу.
Знаешь, тебе станет лучше,
услышав мою эту фразу.
За Е. Золотарёвой
Я знаю, это не повод, чтобы...
Уйти от себя сквозь Галактику, за глаза.
Тот, кто нужен, как на зло, не поднимет трубок.
... и кроме тебя, мне некому это сказать!
Просто, луне одиноко без света солнца...
Резкий контраст: температура души и тела.
Хрупкая оболочка, боюсь, не выдержит и сломается:
Тихонько по сердцу трещинки - словно стрелы.
…мысли - переполнены небом.
Глаза голубее стают под вечер…
Ты знаешь, это и вправду,
не очень-то веский повод, чтобы…
Искать миллионы способов
для случайно-придуманных встреч.
31.07.12 00.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354244
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.07.2012
На фоні такого травня ти стоїш й мені сяєш сонцем.
На очах виступає Щастя - замилувалася на хвилинку.
Я за тебе щаслива душею - маєш добре і щире серце...
Я щоночі молюся про тебе, мій синку!
Ось впевнений крок на одвічній дорозі життя.
Ти вже зустрівся із Долею – Вона чимось схожа на тебе
і розумієш це щастя, що в мене бринить на очах.
Ти все зможеш! Я вірю! І щоночі молюся про тебе!
На фоні такого травня ти стаєш на свій зоряний шлях.
Знай, Чорних дір поблиз нього Господь не допустить! -
в тебе янгол є - Мати, котра тримаючи тебе на руках,
ще на початку світу уже щоночі про тебе молилась.
12.05.12 14.59
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Просто так не бывает если
Ты говоришь мне: «ну как спала?»
Я тайком собираю вещи
Промолчу, ты же знаешь –
Даже так замотавшись за день
Не могу о тебе не думать.
Я рисую опять твою тень
В тёмной комнате чтобы не выдать.
Телефон отключаю, не жду звонка
Ведь нельзя: что ведь скажут, а что подумают…
Я держу телефон в руках
Вспоминаю номер, не набираю.
Много гордости мало смелости –
Что-то в этом балансе есть!
Я стояла уже над пропастью:
Пару дней не дышать не есть.
Я не знала, что не изменится.
Вот теперь встреч случайных ищем.
Это бред! Сумасшедшая! Мне не верится!
Но опять я тайком собираю вещи.
16.05.12 22.04
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352631
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2012
Просто жовтіє ліхтар. Просто сніжить і все…
Мороз захлинається ніччю…
А Душу трясе… Трясе…
Ліхтар. Він же світить тільки.
Узимку скупий на тепло.
Куди Ти пішов…? І звідки?
І як мені схаменутись… Де я? -
Поза зоною всіх досяжностей.
15.02.12 23.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
Красные гвоздики, словно гвозди, - в память
Забивали дети жуткой той войны.
«Страшная картина: мирно солнце светит…
Больше нету папы – только Ордена.
Больше нет опоры. Остаётся верить,
Что война случилась раз и навсегда!»
Красными гвоздиками, как гвоздями, к памяти
Насмерть приколочена жуткая война.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352498
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.07.2012
І як мені схаменутись? Де я?! -
Поза зоною всіх досяжностей.
Аліна ШЕВЧУК
Не торкайся мене. Мури впали. Душа крихка.
Будувати немає сили, тож треба йти.
Краще було б, аби хтось поніс на руках.
Тільки напрям не той. - Не завжди щастить.
Не легко змінити маршрут. Мені до Галактик ближче,
Ніж зробити два кроки назустріч.
Ні, страх не боїться щастя на обличчі.
Просто, ризик великий: іти всьому усупереч.
Із зав'язаною душею стаєш ретельніше жити.
Натикаєшся на проблеми. Стаєш теоретиком.
З таким успіхом можна забути, який колір Щастя,
Точніше, колір очей, з яких і почався відлік.
А що, якщо вперше не стати собі на груди?
Хай руйнуються мури - Я ЩАСЛИВА! Мені все-одно!
Навшпиньки спокій прийде. Поцілунком в щоку розбудить.
І каву подасть. Весь цукор завжди осідає на дно.
20.07.12 20.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Ниє серце – немає сили!..
Молю неба, щоб хтось молився.
А. ШЕВЧУК
Паморочиться голова від низького тиску.
Разом зі спокоєм випарувалися всі сили.
А за новими у Бога, на жаль, я не перша в списку.
В свіжозаварену каву додаю не цукру, а солі,
Аби якось прийти до пам’яті. Навпростець.
Періодично спираючись на стіну обов’язку…
Хто-хто, а каві зраділо серце –
Тонізуючого ефекту у нього – «по саму зав’язку»!
Правда, дія лише снодійна…
Не рівні сили у цій гонитві!
Сама вже не в змозі нічого вдіяти.
Залишається вірити в твої молитви!
17.07.12 23.47
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351682
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.07.2012
Опускає повільно повіки хмар
На стомлені очі спека.
Вечір смакує вишневий узвар.
На дах прилетів лелека.
Скучив - голубить крилами лелечат.
Все не натішиться дітьми.
З дороги, чи з тиші гальма пищать.
Куряви стовб у повітрі.
Підморгують фари з-за повороту,
А вікна підморгують в відповідь.
Немов із гнізда, вилітають із хати
Син та донька, аби встигти зустрінуть.
Ти виходиш з авто.
Засмагле і зрошене потом чоло
Вкрив зморшками час за роботою -
Він береже там тепло.
Цілую тебе. Знімеш втому обіймами.
Нахиляєшся до дітей, вручаєш "гостинець від зайця".
Ми один в одного не просто... - рідними.
Ми обмінялися не обручками, а серцями.
Присядь на порозі! Хочеш мого узвару?
Справді, дуже втомлює спека.
На дощі, за садком вже ховаються хмари.
І сонце вже сіло - на хаті лиш обрис лелек.
30.06.12 00.52
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350747
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.07.2012
...
Пам’яті Віталика…
Він вчився життю. Ніколи не вмів здаватись.
Йшов по майбутнє усміхаючись, жартував.
Проміння вечірнього сонця креслить високий обрис…
А він мріє про щось. У нього ще море справ!..
Сонце потроху заходить… силует все розмитіший –
Аж ген-ген, видніється вдалині.
Світло фар наздогнало занадто швидко… - І тиша.
Мабуть, страшнішої в світі ніде немає
За цю! – Вона змовчала про найгірше!
… Боже, Батько застиг… і стоїть Мати від сліз німа.
Куди їй тепер? За що… і навіщо?!.. так рано!!!
«Мамо і Тату, я люблю вас!.. Я ЖИТИМУ! », -
І той подих в оксамитових сутінках…
Душа повна сліз.
Серце – кривава рана.
ГОСПОДИ, НЕ ПОКИНЬ БАТЬКІВ!!!
Я знаю: ти завжди чуєш мої молитви…
08.07.12 15.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2012
Чи розказати, чи вже, мабуть, досить?
Який сьогодні вітер уночі!
А думка слова. Слова просить!
Старі берези – майже скрипачі
Вчора ніччю виплакали всі зорі.
А сьогодні надворі пусто.
Цілі галактики слів прозорих,
І все це … - все мій Августо!
Не хочу вірити: щось має статись...?
Моє бажання? – Та нема ж зірок!
Це ж, як ідеш на страту:
А там до себе ближче – всього крок.
Чомусь думки переплелися з спогадами.
Навіщо час? – Все інше – суєта.
Отримати з невІдомості вигоду -
То це ж, як сліз з сусідського кота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
В дивнім космосі мого Дитинства
Мені сонце запалює Мама!
Літають бджоли, немов супутники,
По орбіті планет-жоржин.
Заплітають сузір'я соняхи
На Галактику, мов на тин.
Які ж мені істини всі доступні!
Який цей Всесвіт мені чудний!
А ось і Мама в червоній сукні,
І шовкові сутінки спадають на плечі їй.
Задмухує сонце. Ми разом ідемо до хати.
Вона місяць ввімкне мені у вікні;
Поцілує в чоло, аби до ранку спокійно спати...
І до півн́очі співає мені пісні.
Я тих снів всі слова пам'ятаю!
"Спи спокійно, моє дитя!", -
Тепер пам'ять мені наспівує. От послухаю - і засинаю.
Вранці Мама запалить сонце. Я усміхнуся... -
... і так щодня!
26.01.12 18.43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2012
На даху не живе вже Карлсон -
Ніхто за варенням не прилетить...
Вже не звучатимуть в унісон
Звуки старого роялю - спить...
Покинутий... Душа похлинулась пилом;
Старі зв'язки струн вже от-от зірвуться -
Тільки торкни... і скажи:"Спи з миром!.." —
Мабуть, йому таки легше заснеться.
Забув про тепло. Хронічний склероз достроково
Украв в нього все, що колись він грав...
"Останнє було... зараз!.. Мабуть, Бетховен", —
Янгол сьогодні Шопеном його проводжав.
Боязкі звуки маршу карбувались на битих вікнах —
Такі старовинні пластинки збирає Чорнобиль в Прип'яті.
І тільки отруєний стронцієм янгол, падаючи на дах,
Бачив Карлсона останнім - він казав, що більше не прилетить.
05.06.12 21.51
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2012
Хтось розсипав росу на дитинства нескошені трави...
Сонце мружить повіки. Я на зустріч йому біжу.
Зорі розтанули в небі - не дорахуюсь їх знову!..
Зорі впали в траву... і я їх босоніж струшу.
Співають пташки... Мені пахне нескошеним літом;
Травою в росі, куди зранку упали зірки -
Чари дитинства їх перетворять на квіти.
Це літо дитинства! Тут ролі не грають роки.
Їх просто немає! Тут грає на скрипочці коник.
Лелека без остраху гордо по стежці іде.
А там, над садком, літає Івасик-Телесик...
І фіолетовий кінь ще сонно вухами пряде.
Тут все золоте! Це небо, промінням залите..!
Тут все дороге!.. Мій милий, казковий мій світ!
І я он біжу... Впаду у обійми літа.
І квітне світанку сонях...
І мені вже давно не шість літ!
13.06.12 19.53
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Зостався дощ, застигнувши на листі.
І капав тихо із блискучих ринв.
Ну, що ж, пережила! - Не падаю на місці.
Я бачила в житті ще й гірших злив!
Спокійно йдеш, не дивишся під ноги.
Магнітне поле не змінило вісь.
Але, ти ж знаєш, сходяться дороги
У тих, кому навік судилося зійтись.
17.06.12 22.37
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Пам'ятаєш, я говорила,
що напишу тобі вірша?
Так от:
"А знаєш, у нас навіть почерк
схожий...
І все-таки у тобі щось є!..
А що? - Тільки руками
розводжу...
Логіка цього не розпізнає!..
Я молюся про тебе... Вже,
мабуть, дістала Бога:
Чого ще цій поетесі? Хіба їй
замало рим?!
Ми розлетілись - і в мене немає
змоги
бачитись часто... тому і мрію
про спільний дім!
Мені страшно признатися:
закохалася..!
Тільки тс-с-с... читай тише, бо
розум спить..." -
Аби ж не судилося, то б
забулося...
Та ти читаєш це біля каміна...
І син наш - копія - ти!
07.06.12 01.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2012
Між нами - ниточка телефонного зв'язку...
Ми в один і той час на одному морі...
БІля мене твоя душа - ми сидимо на піску.
Біля тебе моя душа - ми говоримо про зірки...
Про погоду, вітри, розлуку... Усміхаємося до вітру...
Що змінилось? - Анічогісінько! Порізи і досі бояться хвиль...
А як серце? - Серце лишаю на березі, бо боюсь, не витримає.
В нього і так - що не спогад - суцільний біль.
З космічної точки зору: ниточка пляжу коротша за телефонну...
А що нам? - Валіза обов'язків згубилася по дорозі...
Я скучила... Топлю у морі свої заборони...
Он наше сузір'я, бачиш? Орієнтуйся на нього...
Душі теж хочуть побути разом!
P.S. Врешті-решт, якщо йти назустріч,
обов'язково зустрінемось!
03.06.12 19.56
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Важче дихати, ніж звичайно...
Біль і втома так косять з ніг!
Треба літа! Не календарного,
а такого:
"...бо я не міг...
залишити тебе обов'язкам...
Розмінять на важливість причин..."
Щоб торкнутись щоки було боязко.
Щоб знов загубити той лік годин...
Щоб аж... по вінця!.. Напитись тишею -
Мовчання вдвох не таке їдке.
І знов тамувати віршами,
Свою Душу, про щось близьке...
Бо зараз ще важче дихати, ніж звичайно.
Цей біль і втома так валять з ніг...
Потрібно літо!.. і пити чай!..
І цей струс серця:
"Пусти уже хоча б на поріг!.."
31.05.12 21.44
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Забагато мого безсоння...
Забагато, хоч і на двох!..
На сосні повсідались сови -
Ночі мають музичний слух!
Тож, мовчи! Хай не знають болю
І не множать його на два...
Мої рани болять від солі...
Болить пам'яттю голова!
Ниє серце - немає сили.
Молю неба, щоб хтось молився...
Білі штори ховають від болю...
І від Бога, коли ти снишся...
То мовчи! Хай не зна про болі
І не множать його на два!
Твої рани болять від солі...
Болить пам'яттю голова...
Тремтять руки в німій тривозі...
Всі стріли мимо - лукавий лук!
Тінь моя, блукаючи по дорозі,
Іде від себе і від розлук.
Ти мовчи! Хай не знає болю
І не множить його на два...
Хоч і рани ще й досі в солі,
Дуріє пам'яттю голова...
Багате багаття мого безсоння! -
Горять години і нерви тліють...
На сосні засідають сови
Й вірять всьому, про що почують...
Ти мовчи - і не взнають болю,
Не помножать його на два,
А твої рани болять від солі,
Болить пам'яттю голова...
Німі ночі не ніжні. Навіть,
Останнє світло сухе, різке...
Не голоси вголос про св́ою сповідь -
Вона справдиться - це ж зірки!
Тож мовчи!.. Хай не знають болю!
І не множать його на два...
Хоч і рани болять від солі,
Й болить пам'яттю голова...
Забаганки мого безсоння...
Тиха сповідь посохлих вуст...
Ми з тобою тепер безборонні -
Закрили... один одному... пустку.
30.04.12 01.31
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2012
Я можу тільки промовчати... -
Ти ж зрозумієш усе і так...
Та усе непогано, начебто...
Просто, знову... Його дзвінок.
І нічого не зміниться. Як же
Піти у Щастя на поводу?!
Я про все говорить не можу.
Мене спогади знову звуть...
Дуже тяжко... На грані спокою,
Перпендикулярно до божевілля.
До утоми пора б уже звикнути:
Щоночі молитися, просить сили...
А на ранок і легше, начебто -
В роботі губишся від думок...
Я можу тільки промовчати -
Ти ж розумієш мене і так...
28.04.12 16.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2012
Просто, втома... В душі і в голосі...
Полон обов'язку, мов полин!
Хай не манить вікно мене обрисом...
Підкидаю жарин в камін.
Теплий дух цілував долоні.
Затерпли пальці - а серце терпить!
Чомусь абонент не дзвонить...
Нехай... До завтра я буду "не в зоні".
Я знаю: ти з телефоном в обнімку
До ночі притулку собі не знайдеш.
І погляд до ранку: то - в стелю, то в стінку...
Та ти ж пообіцяв: отже, не набереш!
Неквапно ніч все неспокій накручує...
Давно за північ годинник зник.
Це ж треба буть в Бога такою везучою:
Отримати мрію і жить цілий вік!
Це ж просто втома... В житті і в голосі...
Полон обов'язку, мов полин...
Я пішла б, та тримаюся власним примусом.
Сама собі підкидаю в камін жарин,
Немов лимона у чай з жасмином.
14.04.12 23.32
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334264
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2012
Сьогодні вранці була весна!
Мені снилось щось рідне й близьке...
Ти знаєш, я і досі ще вірю снам...
Якщо чинити неправильно... Тоді правильно ж як?!
Хто сказав? І з якої то це висоти
Видно шлях весь аж до опівночі?
Ну і що?.. Просто я і ти...
І весна, що від сонця замружить очі.
17.02.12 22.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326600
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2012
Гіркуща кава, щоб приспати болі...
Що кожен нерв зривався і бринів -
Це знав один. А той, що воїн в полі,
Із небом та зірками гомонів...
А тих зірок сьогодні забагато...
Із ними - добре... Але окрім них...
Ну як тут говорить, а не кричати?!
Останній нерв зірвався і затих...
13.03.12 12.45
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326599
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.03.2012
Затяжні години... Холодні сутінки...
Я дуже скучила - приїзди!
Я - тут. Поруч... Дарма, що подумки.
Електрички і поїзди.
Яка різниця?! Час відмінили...
Щасливі - зірки рахують.
...були собою, а ніч дзвеніла:
Вже третя сьогодні, - собі звітує.
А має ж бути такий, з ким можна
Втекти від всього... В свої світи!
А як без цього? - Без цього порожньо -
По вінця суму і самоти!
Ми в божевіллі своєму поруч...
Ну обійми ж мене - підійди!
"Чи ж варто їхати проти ночі?"
Я дуже скучила - приїзди!
21.21 22.03.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324250
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2012
Вікна вночі, немов образи,
Дивляться в сутінки одинокими зорями.
І скрипнуть колеса Чумацьких Возів.
Оберотається час. Від'їзджаємо до весни.
Місяць вповні, немов прожектор,
Сліпить Душу, стрясає тьму.
А може Щастя змінило вектор...
І траеткорію?.. - Й не одну!
Все заспокоїлось - вщухли сльози.
Лиш не чіпай обірвані нервів струни!
Вікна вночі, немов образи.
Місячним німбом освячені сутінки...
08.03.12 20.53
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320573
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2012
Тяжка утома від снігів і холоду
Висить в повітрі Духом димарів.
Не може ж бути цього - щоб назавжди!
ТА Я САМА ПІДУ ЗГОРТАТЬ СНІГИ З ПОЛІВ!
Недобрий Дух! Він гріється з морозів.
Кругом шукає тиші й темноти.
Все молиться - весна вже на порозі -
А він не хоче просто так піти!
А він би димом зорі застелив...
Для мого настрою шукаєш приводу? -
Висить в повітрі Духом димарів
Тяжка утома від снігів і холоду.
20.02.12 22.53
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Літом п'янить жасминова пізня ніч.
Небо скапує на пісок солоним болем.
Бог ходив там - ноги собі промочив,
Тому і назвав ті краплинки м о р е м ...
Я ішла біля нього - ногу вколола зіркою...
Мені важко іти, та ще й небо таке холодне!
Хоч і серпневе... Бо хтось написав був гілкою
На піску: "Без тебе це небо мені не потрібне!"
А я вже давно розгубила зірки...
Защораз відпускала минуле, а воно п о в е р т а л о с я!
Мій чай пахне літом. - Гіркий!
Проте, без нього Щастя би т а к не цінувалося!
25.02.12 20.36
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2012
Я вірю у те, про що мовчу!
Сповідую Долю і не визнаю випадковостей.
Коли приходить кохання, ти назавжди перестаєш дорослішати.
Крім цього, існує досить розповсюджена теорема:
Зі мною цього не станеться! Я ж розумниця!
Спираючись на це, можна сміливо
хотіти і вірити у першу любов, аби вона
збувалась впродовж усього життя. Це ж
нічого страшного? - Зі мною цього не станеться!
Було усе: і зоряні дощі, і безсонні ночі,
і серце, що вірило, плакало і сподівалось. Адже
Зовсім не знало математики.
А навіщо йому?
і боляче. і сумно. і закохано.
Все б нічого, якби математики не відмінили.
-
Серце добилось свого.
Все, у що вірилося - збулося!
Від цього моменту світ, уявлення про нього,
перевернулись. Це ж треба було так себе
надурити! Обманюватись, що то - кінець...
коли то - тільки
перший крок після старту.
23.09 28.01.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311943
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.02.2012
Вечір такий сьогодні. Небо над нами морське.
Такі ми собі безборонні.
Вітру мовчання низьке.
Такий ти мені... До болю!
На серці штормить - послухай!
У нього всі рани в солі.
Як добре, що я поїхала...
Знаєш, мене без тебе немає.
А тепер я складаю зірки.
Я складаю зірки до раю -
Рідного раю твоєї руки.
Як добре, що ти приїхав...
А взяв парасолю? Бо щось схоже на дощ.
Хтось мовчання моє підслухав..-
Той сон. Все-таки, збувся віщим.
Таке ти мені... Близьке!
Що без тебе - собі - стороння!
Той вечір напередодні, коли небо було ще низьке.
А тепер - не торкнутись твоєї руки.
Я тебе від себе оберігаю.
Та із раю усі зірки
Я, свідомо, на відстань міняю!
22.25 02.02.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311683
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.02.2012
Тихо проходив сніг...
А я шукаю твої сліди.
Я знаю, ти не прийти не міг...
Хоч і знав, що скажу піти.
Які вечори ці довгі...
Мені Душу в сніги замело.
І все було би нічого,
Якби нічого б не було.
21.39 22.01.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308418
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.01.2012
Частино Всесвіту, ти звешся моїм світом,
Далеко десь за межами Землі.
Ст́ежки туди не вкаже жодна карта -
Аби ж самому там її знайти.
І коли це стається, з'являється щось незвідане
І увесь світ змінює орбіту.
З'являється той, хто забрів туди, аби зігрітись з дороги.
Ти впускаєш його. Дивуєшся.
Боїшся. Він йде. Але не зникає...
Місце біля вікна за столиком,
Де ви полюбляли пити каву,
Залишається порожнім, кличучи за собою минуле.
Ваші розмови...про що ні з ким
у цілісінькому Всесвіті
не можна говорити
Продовжувались від затемнення до затемнення
Небесного.
Казково... Але після одного з затемнень
Ти промовчала. І пішла
Переступаючи через сузір'я. Ти пішла
На Землю. Тоді, це, здавалось, буде
правильним.
Бувши здібним учнем, швидко
прижилася там.
Ніби й як і сподобалося. Можна жити.
Але, коли сузір'я знову сплелися в стежку,
Ти вирішила провідати свій світ...
Щось таке знайоме кликало тебе туди.
На повному серйозі думаючи, що Він
вже ніколи не
з'явиться, ти
Пішла туди...
А там - за вікном із яблунь осипались
зорі.
На кухні пахне кавою. А біля вікна -
Він... - чекав... Весь час.
-Хіба я міг забути?!
Не чекати?..
Набрехати собі не вдалося...
Тепер усе піднялося над головою,
А ноги ступали по холодній підлозі неба.
17.01.12 00.33
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308145
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2012
Зачекай, ще на мить залишися!
Дай згорю у цих рідних очах...
Не повіриш... Погляд твій не змінився.
Такий само, як в повторах і снах...
Розумію ж, від себе не дітись...
Доля, як вирок, вперше смуток пила.
Безсумнівно, час і змужнів вже, і виріс...
А від себе я знов не втекла!
Хоч далеко по відстанях - близько до серця.
Я щодня переходжу по отруєних стрілах. До уламків "колись".
Блукаючи по Душі. Пам'ятаючи Щастя...
Цілий світ шкереберть, як тебе знов зустріла!
28.08.11 23.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308087
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.01.2012
За прогнозом синоптиків я повернусь зі снігом -
Перевірена на страх Щастя, взяла тайм-аут.
"Сьогодні на вулиці через густу темряву місяць ледь дихає", -
Передавали по радіо за стіною в сусідній кімнаті.
А що, темрява теж має свій ступінь токсичності.
Тому все так хоче найшвидше піднятися вгору, -
Аби до сонця. А там... уже з відстані вічності...
За прогнозом синоптиків, зима ще настане не скоро...
17.12.11 21.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306767
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2012
Море виплакать. Відпочити.
Душа дуже скучила за дощами,
Які п'янко так пахли квітами,
Відбивали веселку між нами.
Бути щирою... Перед ким?
Бути відвертою, аж криштальною...
Перед тим, хто лишився морем.
В пустелях відчаю й жалю...
20.21 23.11.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306763
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2012
...якщо чесно, шкереберть все летиь на голову...
У свідомості не знаходжу логіки...
...ніхто і не знав ще, що цього вечора хворого
Доля вчинить найзлішу помилку...
Як же так?!. За чиїми ж то розрахунками
неточності точно так співпадають?!.
Он, уже небо манить відкритими вікнами
Свою найкрасивішу наречену в білому...
Уявляєш??!
08.01.12 19.30
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305161
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.01.2012
Землетрус. Двадцять балів за шкалою неспокою.
Шкереберть все... І Душу ще й досі трусить.
Від такого не врятуватись докорами...
Утікти - ось єдиний спосіб.
На кілька вічностей - "за свій спокій"...
Життя знову з орбіти зрушило.
Цього точно не видно збоку
За високим парканом усмішок...
Чекаю снігу. Абсолютні нулі за Кельвіном.
Автовідповідач вчиться всім усміхатись.
Телефон залишаю вимкненим.
Як я? - Я промовчу... Сьогодні не можна брехати.
07.01.12 19.44
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304992
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.01.2012
Тема:
Абонент +380........3 продовжує Вам снитись. Можете прокинутись пізніше.
Відправник: Душа
Метро. - Вокзал. - Обвітрена дорога.
На вогких вікнах візерунки снів.
Шкода, що вже не маю змоги
Повідати усе, про що хотів...
Якби-якби... Але життя так склалось:
Якби отой випадок нас не звів,
Можливо б, якось інше сумувалось
На цій дорозі снігу і років...
Та що ж, буває. Доля нам не власність,
Хоч інколи і серця дослухається.
"Хороша доля - чим сплатити вартість?
Щаслива доля - взагалі, купується?
Мені - не треба - це у подарунок:
Зробити хочу Янголу приємно.
Так, терміново. До Нового року...
Подзвоните? Чекатиму. Взаємно..."
Ну от, чудово. Майже все готово.
Лишилося про зустріч попередити...
Дзвоню - гудки - та оператор знову:
"Цей абонент звикає не чекати
Усього того, що завжди хотів.
Він поки що не має змоги
Зустрітись з Вами. Ще не пережив
Зірок... Й слідів з засніжених доріг..."
29.12.11 17.27
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303060
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.12.2011
Душа відморозила усі пальці,
Розтопивши на шибах лід...
Мені не вистачає лиш сонця -
Та коли ти приїдеш, я начаклую літо!
Мені холодно й передзоряно...
Хоч не жду тебе. Знов не жду!
Бо колись ще було обіцяно:
"Тільки ж ти не чекай мене! Я - прийду!.."
Я не чекаю тебе. Я вже звикла.
Тільки звичка ця - двері не зачиняти...
Хай і прийде зима, і сніг всі зашторить вікна,
Все-одно -
Коли ти приїдеш, я начаклую літо!
11.12.11 00.57
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299949
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.12.2011
Кімната наскрізь пахне мандаринками…
Миколай постукав у шибку:
«Поете, чого б ти хотів?»
Хай батьки дають дітям цукерки.
Подаруй усім дітям батьків!
Бо дуже холодно без крила,
Що схова від дощу і осені –
Доля лиш парасольку дала…
А їм ще рано ставати дорослими!
Казка їхня десь заблукала –
Тяжко вірити в силу світів…
Мама косу не заплітає
І не тато саджає за стіл…
Зваж, благаю, на ці молитви!
Мені не треба іншого неба;
Я не прошу оберемки квітів.
А це – єдина моя потреба:
Щоб і у них в житті запахло мандаринками
І Диво вернулося з давніх світів…
І батьки дарували цукерки…
А ти – подаруй їм батьків!
07.12.11 01.50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298786
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2011
Огранені дорогими спогадами,
Бринять на Душі експромти ніжності…
І нескінченними коридорами
Цінне все переманюють з юності.
Янтарним сяйвом займеться обрій;
Ювелірною точністю врізається час,
Що колись утікав, лякаючись мрії…
Ошукані ним ми, бо не маємо нас…
Білі тіні щасливих людей
У моря душу собою торкнули…
Дощами зоряними літніх ночей
Утвердили шлях: «На роздоріжжі вулиць
Щоденникові записи повинні звершитись:
А колись би там… якби ж то назвав по-імені…»
Серцю ж, що б не ставалось, не дано змінитись?
Люди, самі-по-собі, не приречені на нещастя? P.S:
И не смотря на разницу:
В плюсе ты, или в минусе –
Отличие – опыт – не ноль – изменится.
Юность же и Душа – const.
29.11.11 23.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298771
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.12.2011
"Не з'являйся ніколи!" - Й холодне прощання розлуки...
Розминулись світи, вже шукаючи інші орбіти.
"Аби ж не забув! Аби ж через дні і роки
Закохані очі ті знову крізь натовп зустріти...
І... заніміти!"
Минали роки... Лишалося небо і смуток...
Душа, непомітно для себе, шепотіла зіркам:
"Все минулось .Було. Десь блукає ще мій порятунок.
Вірний Душі... і відданий морю і снам."
Та... заніміла -
Закохані очі із натовпу жадібно в душу впилися.
"Ні, не забув!.. Здригнулося небо і зорями впало додолу.
Ти - любиш... Це Щастя, що ти знову мені зустрівся!
А не приходив би - краще!.. Душа й так вже...
Втомилась від болю..!"
05.11.11 23.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296571
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2011
Очі втомились, не бачачи висоти…
Простору тісно між осінню і землею.
Я повертаю в свої світи…
На кілька хвилин…
Й страшенно за Сонцем сумую…
Забуваю про безвість у часі…
Лишитись щасливою важче, аніж знову відкрити Америку!
Я ж тут – випадково….
Лише за законами фізики…
31.10.11 19.01
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293706
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.11.2011
Торкнувся жовтень до щоки вікна –
Холодні пальці не втирають сльози.
Шрам місяця не заховати хмарам –
І вигадки шукати вже запізно.
Хіба у тому невелика суть:
Вже не повернешся і не втечеш від Щастя.
І лищ одне, що можна – не забуть…
З зомлілих вікон виглядати вісті…
03.10.11 22.54
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293377
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2011
Кто-то кому-то – мир весь,
А кто-то кому-то – просто…
Просыпалась Земля, за ночь сильно морозом обжегшись…
Тихо таял рассвет, проводив эту осень в снега.
Солнце ищет тепла, прячась в луж отражениях мокрых…
А я жду. Жду тебя. Как за жизнь
Никого никогда не ждала…
Завявшую розу тихо снег через окна целует.
Обещает… не дарить это утро другим.
И пусть кто-то… Кому кем остался, забудет…
Ведь вчера еще никто не был никем.
23.10.11 23.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293376
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.11.2011
Зникалось важко небу цього вечора… -
Знайома тінь чекає у вікні.
За скільки днів іще переплачено…
За скільки ж то Щасть виходять «в нулі»?!
І тонуть у небі, марнуючи «завтра»,
Лишають «сьогодні» - на потім.
А ти ж, без спочинку, шепочучи мантри,
Збираєш секундні соті…
І, навмисне, вийшовши не в ті двері,
Проклинаєш – зірок вина…
А пам’ятаєш, в той вечір, з вірою,
Перед небом, як сповідь: «Коха…!»
04.10.11 19.00
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289894
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2011
Повіяло із осені на Північ…
Безнебі зорі бавились з вогнем.
Шматочок Щастя Час мені позичив,
Зігнувшися замерзлим ліхтарем.
А де ж відплата за отой не холод? –
Дев’яте небо обійма Земля…
Північним вітром обізвався спогад,
Приніс дощі з собою іздаля.
03.10.11 23.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289893
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.10.2011
Море штормить. Не гучно. Безвітряно. Тихо.
Одинокими хвилями б'ється об стелю неба.
Боляче більше не буде!
Сонце - на захід, як вирок...
І знову до самого ранку - нерозгадана зоряна схема.
Якщо розгадаю до осені - літо,
А коли ні - то зима.
Дощу не було. Лиш блискавки в небі квітнуть.
І зрозумівши свою недоречність,
Над морем подітись нікуди!
...то світити б якось, в півсили...
Бо між вологим небом
І морем, котре все ковтає сльози,
Безкраї потоки світла
Почувалися нічиїми...
Немов, у непроданому акваріумі!..
23.08.11 23.44
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286370
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.10.2011
Безнебий Київ проводжав дощем
І вслід кричали гальма електричок.
Ми поговорим на мільярди тем
Тепер, як вперше. Заново незвично.
Погода? В нас - теж крізь дощ видно сонце...
Здійнявши пил, не бачимо часу.
Немає як. Надіємось на потім...
А далі - якщо крила понесуть...
Дорога вмита. Знак у білій рамці:
"За триста метрів поворот НА КРАЩЕ".
Вже, значить, скоро. Зустрічай уранці!
І від дощу сховай мене плащем!..
09.09.11 18.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282308
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2011
Зведи в мені сполохані мости.
Спинися, мить! Ти вічності не знаєш!
Ти підданка сліпому королю.
Лиш тихо пам'ять спалюєш вустами.
Ніколи не скажеш: «Люблю!»
Бо любові не скажеш словами.
На останок лиш, на півдорозі
Ти дивишся у вічі королю.
Чекаєш дива у німій тривозі…
А чуєш: «Геть!» -- несказане «люблю»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
Від літа втекла. Від літа... І тільки.
На галасливих вітрах загубилась Душа.
А їй, безпорадній, ніхто не протягує руки...
Ніхто, окрім суму - він не залишив.
Повів на край світу, зігрітись...
Відпоював гарячими спогадами
Від безвиході перевиховать час.
Інколи, цілував рани снами...
Закутував т́епло у відстані,
Хоч знав, що не допоможе -
А лиш для того, аби не бачили ззовні,
Хоч так адаптуєшся довше...
Викарбував на передпліччі номер,
Аби більш у негоду не втрапила...
"Щастя!.. Щастя!..", - шепоче вітер...
Але ж, я знову йому не повірила!..
02.09.11 18.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279704
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2011
Я молюсь за тебя! Не бойся!
Очень искренно - нас услышат!
Если двое и более просят,
То дождутся ответа Свыше!
Кому-то кто-то так много значит...
И успокоить поможет Душу.
Поверь, дорогая, что Бог не оставит!..
Ты дыши лишь, родная, слышишь?!
16.08.11 02.50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278519
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 03.09.2011
Ну от, зранку літо, надвечір – уже восени.
Історична закономірність: на цьому зламі стаються зміни.
- Скоро зірки світитимуть по-іншому.
- Ти про що, поясни?
- Я звільнився з роботи, і … не запитуй причини…
- Це не все. Твої очі не вміють брехати.
Є щось більше. Ти ж прийшов, мов вернувся зі страти!
- Просто я… Просто я повертаюсь в театр.
Набридли мені механізми і апарати!
Це ж півжиття у цих декораціях.
До суті копаюсь – нема!
- Напевно, ти все ж, маєш рацію.
Одноманітність – то вона ж - німа!
А завжди хочеться знати більше,
Особливо те, що поза межами віку.
В тісноті хочеться простору ,тиші,
Абсолютного! А не фальші дволикої!
…Скоро зірки світитимуть по-осінньому…
Якісь незрозумілі відчуття…
- Це ж треба буть такою вірною,
Так вірить в долю, щастя, в забуття…
Хоча, я й сам, приручений до волі,
Цю правду вірності сповідав до кінця.
Я так навчився в історичній школі,
В одного дивного старого мудреця.
Час – цей мудрець. Історія – не школа,
Це гіркий приклад досвіду сторіч.
- От через це всю душу перемучила…
Війна в мені. Війна між протиріч.
Одні говорять: не вдавайсь у здогадки.
Облиш, який він Фауст? Це ж у Гете.
- Ну а про інші ти не маєш й гадки…
Хоча й не варто. Марно говорити.
Краще залиш ще краплю доброти.
Я дуже люблю, коли ти читаєш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277770
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 30.08.2011
За останню безсонну ніч ми з тобою не наговорились...
Годинник шкрябав стрілками по стіні вперто.
Ми таки подорослішали, змінились...
Гасилося світло... Бо хотіло відверто...
Душа пам'ятає дотики... До Душі.
Кількість зірок і обпечених ними мрій лиш збільшилась...
Я пам'ятаю!..
Та той... на всю Душу шов
Повертає мене до пам'яті, що
На наступну безсоннну ніч
ми з тобою більш не зустрінемось...
15.08.11 23.39
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011
...Коли рими не лізуть в голову,
Годинник повільно рахує до ста...
І засинає.
Ламаю пальці
Гучним хвилинам,
Аби не грали
Дощем самотнім
По підвіконні.
...Коли безсонних ночей стає порівно,
Я спалюю недописані всі листи...
Мрії палають.
І знов з абзацу
Пишу годинами,
Щоб не відклали
Любов "на потім"
Думки безсонні.
...Коли проти волі когось пригадую,
Відчуваючи недостачу отого Щастя...
Пам'ять німіє.
І біль у серці
Озветься ранами -
Часом достатньо
Для Щастя фото,
Де на звороті:
"...Коли зорі в житті бездонному
Ще сяють про Щастя спогадами,
Ми забуваємо,
Що дано нам
Лише краплю Часу,
Але надія
Цього не простить, -
Нездійснених
віщих снів!"
06.07.11 22.20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277040
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.08.2011
Холоне вечір, наче чашка чаю...
Замріяно чекає зорепаду.
А я теж чогось так чекаю...
Чогось не вистачає...
Лише згадую!
Багато зір від віри з неба падало...
Збуваючись найяскравішим спалахом.
А я боюсь, аби когось не втратила!
Когось занадто мало...
Просто спогадом...
15.08.11 21.25
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277025
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Абонент недосяжний, вибачте...
Не телефонуйте йому пізніше...
Розумію, що номер вивчено -
Абонент недосяжний більше...
Абонент не навчився звикати...
Зрозумійте, що так потрібно...
Життя за Щастя зробили платою.
Вибачте, але набраний номер - хибний...
У вас вичерпано ліміт підключень.
До Душі... Ви занадто рідні!..
Дуже важко ставати іншими...
немає відповіді.
Абонент вдав, що "зайнятий"...
Супутник Щастя зійшов з орбіти.
І за відсутності повторюваних моментів,
Минулим притягується, немов магнітом...
Минулим
двох
взаємосумуючих абонентів...
08.08.11 23.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276841
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.08.2011
Часом, спокійно собі ідеш... І тут -
спіткнешся об Долю...
Забути? - Неможливо! Пам'ятати!
Твій голос до Душі мене пропік.
Які жорстокі часом в Долі жарти!..
Все той само...Та чийсь чоловік...
Я не вірю... Не вірю у Щастя!
Та це релігія -
Від неї не втекти...
Не оглядаюся. Тікаю, щоб не впасти!
В тобі зійшлися всі мої світи!
11.08.11 22.17
Ненароком, переламаєш всю Душу...
І далі по життю "на трьох"... Тобто,
лише з любов'ю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276838
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.08.2011
Зелений чай. Без цукру. Аби життя здавалось солодшим.
Не подумати ні про що. Не спіткнутися ні об кого.
З дев'ятої спроби вимкнути телефон, -
Серце пручалось, та розум, усе ж, наполіг.
Повертається час з доріг...
І триста тисяч моментів по тому
В житті було різне. От тільки спогади... Словом,
Зелений чай. Як завжди. Аби життя здавалось солодшим.
15.08.11 22.39
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276525
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.08.2011
Тоді серпами з неба місяць збирав зорі...
А до середини дійшов і зупинився.
Бо мчало Щастя. Наввипередки з болем,
Котрий хоч і не встиг, та не спізнився!
Зійшли з орбіт планети яблуневі
І всесвіт саду заламав гілля.
Метелик листя сумував за небом:
"Тут цілі зграї не таких, як я!"
А день мовчить і котить сонце колами,
Неспішно, щоб дотриматись часу...
Якби сказав хто... Чи сама, думками,
Повірила б в реальні чудеса?!
Невже прихильність має-таки Всесвіт?!
Чи більш ніхто от так от не бажав?!
Ти відтепер і вже навіки - поряд...
Після дзвінка...
Над прірвою Душа...
15.08.11 23.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276521
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.08.2011
Дорога, небо і степи... Степи...
Десь там стовби, он, прокололи хмару,
А звідти бризнув дощ. І літо ледь терпить,
Щоб біль не показать і не закрити зорі.
Лиш крик німий відпустить із громами...
Чи сміх тут за пов'язку підійде?
Та все морями... Все морями марить,
Немовби хтось їх в нього відбере!
І небо болить. Страшенно болюче небо,
Сколоте списами телефонних дзвінків
За номером, котрий давно уже стерли...
І розум за Ним вже не млів.
А справа вся в тім, що літу болить не вперше...
Цікаво, для чого у літа пам'ять?
Невже, щоб йому то боліло ще гірше,
Що зірки не навчились забуть..?
І кожного літа нагадують про це небу,
Яке і так лиє дощ із ран.
Обіцяють двадцять четверту спробу,
Щоб виравтися...
Хоч би й пораненою!
Розділити море на міліграми,
Прийняти настоянку зоряну...
Щоб зуміть... Хоч промовчати - прямо!
Про зоряний дощ. На протязі трьох хвилин.
27.07.11 23.48
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
Хтось перевів годинник і викинув батарейку.
Літо тоді спізнилось...
Щася і досі відгукується стукотом рейок,
По яких я тікала колись...
Цьому вагону б крила, аби обігнати Час!
Тоді, може, ще встигну на свою колію.
Більше мовчання і менше пауз,
Коли від віршів німію...
Перед очима мелькають зупинки. Кінцева - позаду.
Варто лишень повірити,
Що зірки дали слушну пораду:
"Аби лише вижити!", -
Але чомусь ховаються за синьою ковдрою зім'ятою...
Я загубила дорогу до вирію...
А цьому вагону б швидкості, аби встиг до пам'яті,
Щоб світ, хоч і навиворіт, хоч якось-таки, став на колію!
17.07.11 23.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2011
Літо пручається у холодних руках негоди...
День несе на плечі сонце за небокрай.
Небо, заплутане електричним дротом,
Зі страшенним громом тріщить по швах.
Вирвалася гроза. І з страшенним свитстом
Неслася по світу,
Викресуючи іскри
З-під своїх зоряних каблуків
І ламала всі знаки по дорозі до снів...
На темні стіни кімнати
Кидала колюче світло...
Сутінки трималися стійко.
Місячна варта оборону тримає совісно.
Тільки Душа... Безмовно на ліжку пручається,
Бо думки дістають. І гроза не давала спати...
Я за цей місяць уже вшістнадцяте
Намагаюсь дійти до своєї сумної орбіти...
23.07.11 23.43
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276323
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.08.2011
Душа втекла... Пішла по небокраю.
І майже вже місяць - ні вісточки!..
А я ж себе... ще намагаюсь... обманюю:
"Чомусь не болить..." - Але хіба то на краще?!
Не затишно. Не маю для Часу місця.
І Часу, як завжди - обмаль...
Від місяця і до місяця...
До безпам'яті, бо ж без гальм!
Вже й не мрію, що щось насниться.
Бо на чиєсь недбале прохання -
Пустка. На сплетенні двох ключиць -
Душа бореться за право на існування...
04.08.11 22.49
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276320
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.08.2011
Безсила, як хмара після грози...
Живою тінню проходжу повз стіни.
Занадто різко хитнулися терези -
І я не встигла нічого вдіяти.
Холодна кава сумує за поцілунками,
Залишена на столі, бо занадто п"янка...
Душа повертається, дзвонячи обладунками -
Не врятували, бо сталь - занадто м"яка.
Ледь живою верталась з бою... -
Час об мене зломив свій меч!
Після буденної марноти більш не хотілось болю,
Що терпким світлом блискавки пронизував ніч.
Я вижила після стріл, змочених ув отруту, -
Спасибі вітру, що допоміг!
І світла безпам"ять розуму,
Що мужньо за себе поліг!..
Три з половиною чашки вечора,
Дві жмені зірок перед сном...
Я могла б не надати значення,
Та в сни мої ти приходиш знов!..
28.07.11 00.27
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274543
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.08.2011
17:46
Прости родная, и поверь..
17:50
Не всё так сложно в этом мире!
И если запертая дверь,
Открыты остальные. Веришь?
17:54
А тут,хоть верь или не верь..
Ко всем нужен пароль..
И чтоб уж не было потерь,
одну лишь мне открой..
17:58
Зачем пароль, когда есть сердце?!
Просите - и откроют вам!
Живут ведь в небе как-то птицы,
Узнав дорогу к чудесам...
18:02
Но мы ведь люди..
придумываем сами чудеса...
бежим мы вдаль,от наших скромных судеб,
когда горит цветная полоса..
18:10
Ну так всегда, придумать можем...
Осуществить, и ждать плода... -
Увы, для нас всё слижком сложно,
Ведь не хотим отдать труда...
18:16
Ну а стихи,моё спасенье,
ведь это тоже всё не труд?!
Когда приходит вдохновенье,
то чудеса в душе поют..
18:24
Стихи... - Прекрастно! Без сомнений...
Но если ты умеешь верить,
Тогда получишь перемены...
У птиц научишься летать!
18:27
Летать красиво,но не в силах,
закон природы мы понять..
И остаётся только верить,
и остаётся лишь мечтать..
18:34
Да, Бог коварный к нам немножко...
Не допусти такой лишь мысли,
Что мы достойны пораженья!
Он не покажет к нам неласку!
18:37
А в мире просто счастья краски...
и не всегда правдиво видим,
мы суть всего...И не обидим,
мы в этом мире никого..
18:43
Спешить бы надо, чтоб смеяться.
Судьба не любит тех, кто слаб!
Ведь стоит лишь остановиться,
Ты у судыбы - всего лишь раб!
18:46
Мечты- мечтами..боль с печалью..
всё,что придумаю-ломаю..
и снова,снова начинаю...
и я одна,опять скучаю..
18:52
Возьми огонь, пускай согреет!
Идут минуть чьих-то встречь...
Свою судьбу стихами мерить...
И не посметь мечты все сжечь!
19:01
Да,я согласна,и в стихах,
я передам всё,что хотела...
и не сказать мне в двух словах,
что им сказать я не успела..
Ещё сумею,что ж...Теперь...
Прости родная,и поверь..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271377
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2011
Розпишіться ось тут - Вам телеграма!
За літнього неба хмарками зімят́ими.
Тільки обережно, бо сильно поранить...
Розпишіться ось тут, у пам́ яті.
Телеграма коштує дорого...
Відправник просив, терміново.
Він сам би... та ніяк не мав змоги...
Адресант заплатив півморем.
Розкрийте її до світанку!
Хоч там необмежений термін придатності.
Інструкція - на етикетці.
Ефект: Як ліки від самотності.
Бажано запивати музикою.
Пам́ ятайте: Не зловживати!
Адресант надіслав Вам Зірку,
Сказавши, що Ви й так повинні
все зрозуміти...
10.07.11 22.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270854
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.07.2011
Моя галактика - со множеством планет.
В ней тени судеб проплывают мимо...
Моя Душа, идущая на свет,
Всё ищет путь, дорогу к этим звёздам,
Которые так просто счастье подарили;
Услышали молитвы тихий шаг...
Забрали всё, что было в этом мире
За то мгновенье, тот пьянящий миг...
Лишь только миг...
А после - улыбаясь,
Судьба велела просто... убежать.
За горизонтом растворялся парус.
Но ведь Душа не перестала ждать!
Сквозь годы, сквозь молчанья киноленты,
Она всё пряталась... опять "вне зоны доступа".
Ее любовь всю жизнь пронзала светом...
А мысли были: "Не сойти б с ума!.."
Да что сказать, она бы ВСЁ СУМЕЛА!
Поменьше если б бвло "я должна!"
Душа - бездонна, она всё стрепела:
Никто не видел тех "от счастья" ран...
Быть может легче? Нет, совсем! Но лучше...
Ведь не просила помощь никогда.
Уже не верю: кто-нибудь услышит,
О чём так беспокоится Душа...
И почему я вновь сгораю изнутри?..
Лишь музыка заставит воскресать!
А разум говорит:"Уймись".. Сотри!
Ведь сколько можно всё еще страдать?!"
А как же жить... без света...без огня?!
Который, хоть и больно, всё же, греет...
Только подумать, столько лет спустя...
А на душе моей опять светлеет!
Вот это есть то маленькое лето,
Которого яжду и ненавижу...
Хотясветлеет, но болит при этом
Сильнее сердце... Хоть его не слышат...
А так хотелось просто улыбнуться,
Не дожидаться с прошлого звонка...
Но как же с этим можно примириться:
Одна Душа - на два материка...
Как хорошо, что небо не делили!
И видим в полночь те же... там же... Звёзды!
А мы с тобой, я знаю, не забыли:
"Я люблю смотреть на звёзды, ведь где-то на них смотришь ты!"
А сейчас звёзды прячутся - их невидно,
Только дождь барабанит по тучам...
Лето к нам опоздало... Всё же, обидно...
Я скучаю по звёздам и по твоим глазам!
Я устала... Я ждала лета...
Я боялась - и проходила мимо...
Не ожидая, что столько света
Нам дарят звёзды...Невозвратимо...
29.06.11 23.55
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269120
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.07.2011
Великая цель всякого человеческого существа — осознать любовь.
Вселенная обретает смысл лишь в том случае, если нам есть с кем поделиться нашими чувствами.
Пауло КОЕЛЬО
Про що ти мовчиш? - Як вперше, про вірші.
Все тільки мовчу і пишу...
І досі не вмію мовчання довершить,
Ту тонку із слів мережу.
Молюсь на грозу і сповідую літо,
Посилаю у небо листи...
Зірки читають їх непомітно.
Вітер мріями шелестить...
А я пишу вірші про Всесвіт,
Про Галактику душ, почуттів...
(Мій блокнот від безсоння марить,
Бо це ж не спокій, що він хотів).
У кожного слова - півсотні значень.
Для чиєїсь душі - якесь - та - істина...
В мене Доля не просить пробачення
За одне - на двох - розділене відстанню.
Я можу не знати, коли і від кого,
Але суть поселилась в мовчанні...
Телефонними монологами
Поєднались думки з зірками...
Суть єдина! Єдино - правильна? -
Треба дивитись в одному напрямку!
Коли з минулого - то з минулого!..
Суть промовляють подумки..!
- Аби ти знала, про що ти пишеш...
- Рівно про те ж, про що і мовчу!
Пізнати любов - сутність найвища!
А сенс має Галактика, коли її хтось почув!
23.06.11 02:16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268835
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.07.2011
Про що ти думаєш, закриваючи свої очі?..
Коли перед ними - до болю знайомий момент:
Доля секунди... і ті літні ночі,
І рідний отой силует...
Про що ти думаєш, вмикаючи "літню музику"?..
Яка наново перемішує тільки осілі спогади.
Вони ж ніколи до цього не звикнуть,
Що вони з небуттям - майже порівно...
Про що ти думаєш,задивляючися на зорі?..
Коли знаєш, що десь на ці зорі дивиться Він.
Так само згадуючи "на двох" море,
Й слова, що збулись без причин...
Про що ти думаєш, наперед знаючи всі слова?..
Коли для мовчання - мільйони причин.
Зоряним шляхом прослалось життя,
І сяє над шляхом жасмин...
15.05.11 23:03
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267878
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.06.2011
Я не витру тебе зі спогадів,
Бо неможна ж так - півжиття
Тихих ранків з п’янкими заходами
Безпощадно викинути в сміття!
Забути барви всі і слова,
Проміняти єдине небо,
Щоб заспокоїлася Душа
І на мить обернулась степом...
Лиш на мить... Лише мить - цього досить,
аби стати такою, як інші.
І ніхто більше не попросить
Прочитати про себе вірші...
Але я ще молюсь ночами!..
Намагаюсь забути, хто я...
Твоє небо... мені сяє зірками
І наспівує спогади моря...
29.05.11 22:48
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267873
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.06.2011
Зупинитися в онімінні... Відчути, що боляче:
Душа змагається з літом лиш сам-на-сам.
Відчути до реальності... Побачити, ніби поруч.
Постаратися дати раду отим думкам.
Розібратися. Заспокоїтись... Не виходить - берусь за ручку.
Як же близько, чомусь так зайомо...
Думки і душа - найвище значення,
А ти спробуй пройти по ньому.
Без остраху, ручкою провести Долю,
Та все по лінії, без кроку фальшу,
Здмухнути пил часу, що не лягав а ньому
І так хотів прикрити собою Душу.
... У безвісті, між думками... - уже дифузія.
Відсіяти слово? - Потрібен магніт.
І знов розлетиться найреальнішою ілюзією
Ненаписаних ще віршів яблуневий цвіт...
І знову: стараюсь дать раду своїм думкам.
Відчуваю більш, ніж реальне, і бачу усе, ніби поруч.
Душа кличе Душу... Мовчить сам-на-сам...
А рідко коли хто
просто загляне в очі...
І лише один
на півжиття
Зможе відчути.
Чому тобі справді боляче...
19.06.11 22:50
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266496
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.06.2011
Улыбаешься? - Улыбайся! Ведь лето же!
Ты вспоминаешь. Да всё о том же...
А помнишь, море? Когда по берегу
Делили небо на пополам?
Промчаться годы - да что изменится?
Не стоит верить чужим словам!
Какая разница, в том, кто что пережил
Или в том, что кого не спросил?
Ведь нам лишь в помощь - попутный ветер,
Звезда Любовь нам над жизнью светит.
Да что нам "завтра", да что нам "прошлое" -
У нас есть МЫ и душа на двоих...
Наша ведь жизнь счастьем украшена -
Даже цокот часов перед этим утих:
Двадцать три года спустя - у каждого - своё лето.
Двадцать три года подряд Любовь по ночам нам светит.
22.23 12.06.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265207
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.06.2011
Мотив (Luna tu - Alessandro Safina)
Таких, як тут, не буде більш казок...
Таких, як тут, не буде більш казок...
Вчителі,
Найдорожчі люди на усій землі,
Всі слова подяки надто замалі,
Щоб віддячить Вам за Вашу теплоту,
Посмішку очей, безмежну доброту...
Виросли вже крила - відлітаєм в путь
Із гнізда шкільного - мрії досягнуть...
Та стежки до школи - ні - не заростуть!
Там дитинство будемо стрічать...
Щасливе!..
Таких, як тут, не буде більш казок...
Вчителі,
Тихим смутком Ваший голос забринів,
Рідне слово в серці кожному лишив,
Оберегом щоб зігріло повсякчас.
Не журіться, не забудем Вас...
Ніколи!..
Наче сонце, сяйте нам завжди у наших душах!..
Наче сонце, зігрівайте нам серця!..
Вчителі,
Хай Господь мов скарб, Вас завжди береже;
Лиш усмішка на обличчі хай живе;
І нехай щастить завжди Вам у житті!
Не забудем Ваші імена святі!..
Хай виросли вже крила й відлітаєм в путь
Й казку цю нічим уже не повернуть...
Ми Вас любимо і не забудем Вас,
І Ви, рідненькі, згадуйте про нас,
Хоч зрідка...
Найдорожчі, Ви пробачте нам за Ваш неспокій,
Найрідніші, зігрівайте нам серця!..
Наче сонце, сяйте нам завжди у наших душах!..
Наче сонце, зігрівайте нам серця!..
Таких, як тут, не буде більш казок...
Таких, як тут, не буде більш казок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
Сонце згасало. Сонце котилось за обрій.
Гуркотінням доріг знов сади обдало.
Вертається вечір. Забаривсь. Сам на себе не схожий -
Розтривожена тінь від турбот,
Не помітивши навіть свій "зоряний час".
І зірки від утоми не сяють.
І промовчавши стонями фраз,
Глуху ніч після себе лишають.
І, хоча...
На годиннику, мабуть, - вже за північ.
Розтривржена тінь у турботах шукає свій спокій.
А в душі - мов пустельний міраж:
Серпень, літо... Ми до нашого моря рахуємо кроки.
03.06.11 22.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263614
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2011
А у мене за літом - літо,
А у мене за днями - мить...
Літо згадує нас! Як найдивнішу у світі мелодію.
Ту, яку наспівувала Любов, піднімаючись усе вище на небосхил.
Ми розмінялись на час. На секунду часу зі спогадів,
Де залишилися Янголом... - Притискаю до серця уламки крил.
Домовились же, що будем у небо вірити,
Не в обставини і не відстані!
Вечори, перестаньте минулим марити -
Із минулого казка щастя не виросте!
Ми ж тут, зовсім поруч,
Під своєю Любов"ю,
Читаємо вірші наніч:
Ту, майже космічну повість...
До зустрічі, першого літнього вечора,
А другого бути неможе!
Ми дивимось очі-в-очі...
А літо за небом стежить...
01.06.11 21.44
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263042
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.06.2011
Золотим німбом часу котилося сонце
За багряний небосхил.
Усміхнені зірки неспішно виходили з Раю,
Інкрустуючи небо мріями.
Із золотих ковшів спокоєм напивалася ніч
І виходила з хати, мов пані Грація,
Осяяна снами земних світил.
А її сліди розміталися снами, зграями,
Доки боги у них вірили,
Закутуючи свій Всесвіт небом сторіч.
Висвітлена вся сутність в інверсії:
Мрії сяють із неба зірками,
Вони падають в душі коханням,
Вершить неможливе попри всі незнання.
А чиєсь небо знов марить морями
Із частинкою неба. Та іншою - порізно.
27.05.11 20.54
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262459
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.05.2011
Старесенька грушка в подвір’ї
Щоночі малює всі сни.
Всі образи, кольору мрії,
Всі очі чудної весни.
І відпускає під зорі,
А там їх збирали вже ми.
Ховали в флакони прозорі,
Щоб вистачило аж до зими…
Ділились, мінялися снами…
Дивилися в них півдоби.
А сни приглядали за нами,
Бажаючи снів і собі!
09.05.11 20.40
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
Аби ж не зійти із розуму,
Як з вагону, що мчить в нелогічність...
Я поїхала. І тепер уже - порізно
Нам з тобою ділити всю вічність...
Мірятись небом і мріяти морем,
Купувати в часу незалежність...
І як непотріб, складати горами -
Ну і що, зависока вартість? -
Тільки ж дні, помножені на розлуку,
Тільки ж світ, що розбився навпі́л...
Ми з тобою ідемо за руки,
Як востаннє... По променях стріл...
06.05.11 22.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259033
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2011
Хтось ніби приклав долоню до серця
І поділився своїм теплом...
А мої, ті ж, незмінні емоції
Мені диктують палітру знов:
Той же вечір. Чийсь доленосний крок...
І про своє.
Про сумне.
Те ж само...
Пролунав телефонний дзвінок:
"Я тебе чую... Не сумуй!
Твій Янгол"
27.04.11 22.34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258052
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.05.2011
А якщо на запитання - немає відповіді,
А якщо на запитання - мовчання?
Ну от і старт вже майже на порозі,
Ще вальс - і все - На лінії стою.
І стиха віттям шелестять берези,
Вони чекають на мою Зорю.
Стрічають долю, щиру, мов світанок...
Я - вірна серцем, хоч згорю до тла!..
Я віднайду, поки настане ранок,
Свою Зорю... - Я буду не сама!..
Маленький фініш... й величезний старт.
Все, що прожито, хоч чогось-та варте!
Воно ж засяє над усім життям!
Зіб'є з дороги, що веде у смуток,
І поведе, де Щастя цілі миті...
Без ЧАСУ ПРОСТІР...
і мовчання - теж СЛОВА!
03.05.11 22.52
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
* * *
Вже назбиралися цілі стоси записників…
Цього дня вона вперше їх… ПЕРЕЧИТУВАЛА
«Яке ж кохання..! Цих мільярдів слів
Занадто мало. Ще все не написала…»
Вона писала завжди. Просто не вміла не писати.
І до цього моменту ніколи не виникало запитання;
«Про що писать? А як це все почати?»
А тут взяли за душу чудні переживання.
Сонце минало час своєю одвічною ходою.
Хаотичні думки злітались на листок.
Ох, досвіду мій милий, що зі мною?!
Кого чекає твій одвічний крок?
Поезіє, стою перед тобою,
Вертаючись від сутіні проблем…
Поезіє , повідай, що зі мною,
І звідки в серці загадковий щем?
Я тобі вірна! Ти мене читаєш…
Ніколи не повторюю слова.
А це – не день! Я вже себе не знаю.
Від вічності смутніє голова.
Такі холодні пальці в невідомості!
Мене чомусь секунди потрясли.
Невже,.. о Боже, це вже кінець повісті?!
Невже у літо стежки поросли?
Не може буть! Поезіє, повідай…
Чи може це в Історію квиток?...
Слова летіли в серце, як у вирій…
Обривок…
Суть…
Дверний дзвінок.
- Sole, buongiorno! Come va? -
І квіти.
- Вітаю, коханий. Люблю… -
І цілує… -
А нам з тобою – поговорити…
Літо у місті вже більш не ночує…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257766
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.05.2011
* * *
…
* * *
І зараз, через кілька десятків років
Майже все по-звичайному лишилось:
Зал завмирає і досі від кроків,
Дружина в віршах тихо виливає ніжність.
Щовечора за чаєм діляться враженнями,
Як і тоді, вперше, посміхаються очима.
Кожен, як і спочатку, переслідував надію…
Але все це залишалося за порогом кімнати.
Обох тоді летіли в мрії, як у вирій,
Забувши час, меридіанні грати…
Вони страшенно любили свої вечори,
Свій ритуал: мрії – на двох.
Тоді вона любила читати вголос.
Щовечора відкривала нові грані почуттів.
Нею завжди керувала щирість,
І ним, хоч актор, та душею кривити не вмів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257764
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 05.05.2011
Спокійна ніч. Але чомусь не спиться...
Душа шукає спокою в собі,
І зв'яже знову літо час на спицях -
І знов порветься на отій добі,
За середину, по обіді літа
Здригнувся світ і відхилилась вісь.
Чого б не сталось? - Але тої миті
Було усе: від подиву - до сліз!
Я відстанями бігла по добі,
По полотні, що зв'язане на спицях
Руками Всесвіту, немов собі...
В спокійну ніч, коли душі не спиться.
01.05.11 22.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2011
Є ті слова, якими б лиш мовчати,
Аби сказати все достатньо чесно
Перед собою...
Є ті слова, якими лише мовчати,
Бо звуки для них не придумані -
Лише емоції...
Є ті слова, якими вчусь мовчати, -
Так, сліз й на мить не зупинить
Словами...
Є те мовчання, котре почує Рідна,
Одна душа. За кілометри звідси.
І зрозуміє...
Є та душа, котра прийме мовчання,
Яке не сплутаєш з фальшивими словами.
І помовчить з тобою...
27.04.11 22.22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256619
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 28.04.2011
Сад заколисаний спить під молитвою,
Стиха зітхає душа...
Смуток чомусь заважав навіть дихати.
Смуток її не лишав...
Мільярди секунд поселились в Галактиці -
І ні одна не впаде!
Найболючіший спосіб - перевірка на практиці,
Бо ж теорія - зовсім не те!
Ну а тут - перевірка на власному досвіді:
Колекція шрамів та ран...
Щоб врятуватись, прокидалась ще в досвіта,
Але, своїх, час - не лікував!
І знову лишалася з сотнями "завтра",
Які б розгубити вже слід!
Зупинятись завчасно не варто,
Бо ж назад - теж, по-суті, вперед...
27.04.11 22.06
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256548
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.04.2011
Білі птиці свободи на чорній гілці історії
В божевільну грозу подій сіли перепочити
Вже в котрий раз - усе послідовно, як в геометрії:
Знов набирає швидкості все той-таки політичний вітер!
І дме, як скажений, зриваючи з білих будинків дах,
А у будинках - пустка! Все вже розтянуто...
Колись мріяв там затишок у чиїхось снах -
Тепер і не намагаються щось повернути!..
Самотня сліпа хатина у безвісті демократії
Тихо співає на сон втомленим білим птахам,
Яких просто посадили за незалежні ґрати,
А вони... сумно дивляться в небо
і мріють вирватися в свій храм...
24.04.11 22.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255993
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.04.2011
Зійшло сонце любові над обрієм літа.
Окреслена лінія Щастя на небі дощів.
Підсвідомо малюють автографи миті...
По днях... По долі... І по душі...
Тихим шелестом мрій співа надвечір'я,
Зорі здалеку дивляться в очі Віків...
Я не знаю, якого б напитися зілля,
Щоб мій світ перед Ним не згорів.
Задивитися б так у його темно-карії очі,
Не тонути б повік в марноті сірих днів! -
Пише вечір. Впізнаю його авторський почерк!
Пише Щастям... По долі... І по душі!
24.04.11 22.35
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255858
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.04.2011
Як зоряно! Серпневий подих літа
Куйовдить знову зачіски беріз.
Так, варто жить заради тої миті,
Яку я вчуся згадувать без сліз.
Ми тихо йшли, не сколихнувши тишу.
Мовчання нашого луна тристаголоса
Комусь шептала загадкові вірші...
Та знали ми лиш, про що в них ішлося.
Вони з"являлись з Щастя... Чи то з муки
Будили в серці незабутній час:
Ти мене ніжно взяв тоді за руку,
І ми пішли. Ми танцювали вальс!
Усе сміялось поглядами квітів...
Чекала Вічність казки нетерпляче...
Як зоряно! Осінній подих літа...
Як же давно...
Душа за нами плаче...
29.03.11 21.39
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255406
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.04.2011
А сильные тоже плачут,
Когда их никто не видит...
А можно ведь жить иначе,
Но, не у всех выходит...
А сильные тоже сдаются,
Увы, ведь ничто не вечно...
Не всегда выходит смеяться
В очередной одинокий вечер...
А сильные тоже люди,
Их не привыкли читать по лицам...
Они пишут себя в тетрадях,
Не забывая, словно молиться...
А сильным бывает больно...
Они прячутся от людей...
Сильное сердце - оно бесценно,
Но ему от этого не теплей!
21.04.11 20.39
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255293
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2011
Мене вірші сьогодні не рятують...
Знов на самотність з Часом я приречена.
Холодні пальці не зберуть до пам"яті
Моє життя, розкидане по реченнях.
Вітри подули, звідкись з несвідомості...
Відкриті двері - зламано замок!
Як холодно і темно в невідомості,
Як боляче і сумно від чуток!
Як я втомилась, дожидавшись вечора,
Коли мене моя Зоря зігріє!
Так, я - письменник! Я ж на це приречена..!
Спасибі Богу, що мене хтось чує!!!
17.04.11 21.29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011
Без церемоній увірвався в душу.
Казав, на мить, а залишивсь на вік!
Моє життя, назавжди непорушне,
Без дозволу перевернув той чоловік.
І що тепер? Думки порозлітались,
Душа перелякалась не на жарт!
- А ти й тепер, мабуть-то ним ще мариш? -
А в мене фініш перейшов на старт!
Той чоловік, у долі за плечима
Свою мовчанку більше не порушить!
Хай буде так! Їдким мовчанням диму
Нап"ється Час,
Не сколихнувши душу...
06.04.11 22.47
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254690
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.04.2011
Тривожний сон Чорнобильського балу...
Захрипла перша скрипка уночі.
А час ішов... І Вічність проминала,
Із долі міткою у себе на плечі.
А я мовчала: стомлена і ... п́ яна
Своїм танком із мрією...
За чим
Пішла?.. Невже я все забрала.
Чому для Щастя не знайду причин?
Мовчу сама. Мовчать зі мною зорі.
Десь дикий вітер вовком завива...
"Можливо. Хай хтось краще поле зоре,
Та дай би Бог, щоб там були жнива!
Та це - як де... Та це вже - що посієш!
Чи суєту, чи мрію, чи слова...
а буде стільки, в скільки ти повіриш:
На день, на мить...а може - геть нема!
Я залишуся! Я посію Віри...
А усе інше..? - ІНШОГО НЕМА!
Тоді й повірю в твої очі сірі,
Яким так дивувалася зима...
Ще кілька днів... - збиратиму врожаї.
А поки: небо й звична суєта...
Як я втомилась..! Йду по небокраю.
Хоч твоє сонце... трошки зігріва!
11.04.11 21,47
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254060
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.04.2011
(Кате Золотарёвой)
Этот летний звездный вечер
Пусть назначит нашу встречу...
Все уснули... Я лишь у окна.
Загадаю вновь желанье,
Прошепчу своё признанье:
Как же я скучаю без тебя..!
А тогда, а тогда... Наступит вновь весна.
Будем пъяные от Счастья, а совсем не от вина!
Загадала я желанье. Встрече нашей суждено
Состояться! Остальное? - Остальное все-равно!
В жизни много перехожих.
Они разные... Но, все же.
Нас с тобой знакомила судьба!
Вот недолго - наша встреча...
Расстояния - не вечны!
Нам с тобой не подобрать слова...
И тогда, и тогда... Зажжётся вновь Звезда,
Нашей радостью согрета, будет в небе навсегда!
А мы сядем, там, на крыше, будем пить с жасмином чай,
Так тихонько повторяя: "Моё счастье, ты сияй!"
10.04.11 00.34
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252873
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2011
Не стирай меня с памяти... Помнишь?
Ты же снова скучаешь за мной...
Но, ты слижком много... не знаешь.
Я бы стала звездой золотой,
Чтоб ты смого загадать желанье...
Улыбаясь тихонько в след,
Мне приснились бы расстоянья,
Разбавляя потухший свет.
Я бы знала, что можно верить
В своё сердце и звёздный вечер...
А мой разум, потребуй мира!..
И теперь... все время по встречной.
И к сожалению, я не звёзды...
Может к счастью, уже и не стану.
Я вот так вот... не в пропасть... возле -
Мне нельзя же, ведь я твой Ангел.
Ангел Счастья... Или пол-Счастья? -
Потеряла же где-то свой нимб...
Свобода - никогда не приводит ко власти.
Я и не буду воротиться за ним!
Пусть сияет кому-то далекой
Звездой счастья у неба в душе...
Я скучаю... я очень скучаю...
В твоем справочнике нет меня... - Вижу.
05.04.11 22.59
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252872
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2011