| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Реве та стогне кум зі мною,
мабуть щось хоче заспівать,
про Україну із любов'ю,
і про сосєда,твою мать.
Ми йшли,а в пики нам із кумом
шалений вітер мабуть дув,
бо соловей дивився з сумом,
як смерч лиш двох шатав і гнув.
Від співу нашого сховались
за хмару місяць і зірки,
і ми весь час перечіпались
через українські ямки.
Уже всі сплять давно,як люди,
і навіть сплять усі відьми,
я й кум лиш бродим,як верблюди,
бо напились на тиждень ми.
А як півні попросинались,
було нам не до гопака,
ми під забором обнімались
й співали разом хропака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771447
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.01.2018
Чи ж то,чи ж то,чи ж то в макітерці
варенички в часничкові й перці,
ой потрібку з печіночки й сала
моя мила жіночка змішала.
Ось ковбаска кільцями скрутилась,
та до хліба боком притулилась,
ще й картопля печена парує,
а з борщем сметана так смакує.
Помідори квашені із бочки,
огірки солоні та грибочки,
та усе це з хроном і росолом
за широким українським столом.
Нащо,боже,очі дав нам з кумом,
ми на все це дивимося з сумом,
як усе це у пуза запхати,
щоб не довелося когось звати.
Моя жінка крутиться як бджілка,
трутням все-закуска і горілка,
а ми вдвох із кумом надулися,
щоб черева наші розтяглися.
Куме,куме,вип'ємо із вами
за поля й городи із садками,
кум зі мною слину вже ковтає,
хтось у пузах все перевертає.
За озера й річки з карасями,
за ліси багатими грибами,
за свиней,що більші мого кума,
та за пузо,щоб було як гума.
Щоб здоров'я звозили возами,
а хвороби забирались сами,
щоб нічого не перевелося,
завжди добре їлося й пилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771430
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 15.01.2018
Мій дальній родич родом із Берліна,
авто б/у мені подарував,
хоч родич був десь п'ятого коліна,
про нас старців і там не забував.
Й надумалось йому машину гнати,
до мене,на Полтавщину саму,
щоб з рук у руки авто передати,
дарунок ювіляру самому.
Ми Ганса ще до свят моїх чекали,
бо знали,що дарунок дорогий,
а потім ще з неділі дві страждали,
чи в Україні вже він,чи живий.
Десь через місяць родич наш з'явився,
сумний такий чомусь,і без авто,
по-українськи процідив,що заморився,
та що життя у нас неначе "спортлото".
Вже тиждень добрий Ганс відпочиває,
до сала швидко звик,бо не барон,
вже назву reinen vodka не вживає,
бо споживає чистий самогон.
Мене ж цікавить Гансів подарунок,
й питаю делікатно:
-Де презент?
Той тика в гаражі на драний клунок,
що прикриває імпортний брезент.
Я-я!Японська то була машина,
в Європі,де дороги ще були,
а вже як почалася Україна
він взнав відразу де які вузли.
Де рульова,де втулки,а де шасі,
коли товче підшипник-то хана,
а по полтавській,страшно мовить,трасі
дочовгався презент уже до дна.
Тому розкрив мішок я із сльозами,
там все що зміг доперти родич мій,
бо гнуться на дорозі навіть рами,
й колеса розлітаються на ній.
Асфальт у нас лише для гумористів,
і буде привід для карикатур,
поки ростуть як ями для туристів,
букети сотень відомчих структур.
Хтось траси паперові прокладає,
і краде за мільйонами мільйон,
а від кордону щиро вас вітає,
великий український полігон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606941
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 15.09.2015
1
Прекрасно так коли лягаєш спати,
а в гарний ранок сонячний встаєш,
коли тебе малим цілує мати,
або до школи з хлопцями ідеш.
2
А ще голодним так прекрасно бути,
бажання,як для спраглого вода,
а як серед морозів гріють люди,
коли без меж розіллється біда.
4
А за вікном холодна осінь мрячить,
тепло домашнє мріями стає,
удача лірику в тому дощі побачить,
як добре знати,що десь правда є.
6
Хіба не щастя коли серце б'ється,
і в милих грудях чуєш серця стук,
коли дитина весело сміється,
і коли плаче на твоїх руках онук.
7
Чи грозами дорогу застилає
і ти біжиш скоріш серед краплин,
ти є,або тебе уже немає,
ти з кимось,або ти уже один.
9
І горе відчувати що вмираєш,
і щастя що ти жив за для людей,
останні ноти серцю граєш,
прощаєш зраду,пристрасть і дітей.
10
Це все життя,це марево істоти,
великих каменів сізіфові труди,
буває жити з кимось до нудоти,
але до сліз прощатись назавжди.
11
Зуміти щастя вчасно зупинити,
не зараз,воно може вже пройшло,
а може щастя треба народити,
дихнувши першим гаряче на скло.
12
Роки летять,життів не помічають,
все вперше і в останнє у людей,
мільйони душ за вікнами чекають,
коли запалить серце Прометей.
14
Ми не такі,що віримо й цінуєм,
живем сьогодні і без майбуття,
а завтра нас нема,і ми мандруєм
в світах,з яких немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2015
ПРИЛЕТІЛИ ТРИ ЧОРНІ ВОРОНИ,
ТА Й НАГНАЛИ ВСІМ ЛЮДЯМ СУМ,
РОЗНЕСЛИ ВРАЗ У РІЗНІ СТОРОНИ,
СЛІЗ БАГАТО ТА ТЕМНИХ ДУМ.
ОЙ КРИНИЧЕНЬКА,ОЙ ГЛИБОКАЯ,
ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ ОДЯГЛА,
ОЙ ВОДИЧЕНЬКУ ТЯГЛА МАТІНКА,
ТА ПІДНЯТИ ЇЇ НЕ ЗМОГЛА.
В СИВЕ ПОЛЕ ВОНА ЗАДИВИЛАСЯ,
АЖ ЗА СИНІЙ,ЗА НЕБОКРАЙ,
БО ЧЕКАТИ СИНОЧКА ВТОМИЛАСЯ,
ОЙ ЖЕ СОНЕЧКО,НЕ СІДАЙ.
МОЖЕ МИЛИЙ,ЄДИНИЙ СИНОЧОК
РІДНУ ЗЕМЛЮ УЖЕ ОБНІМАЄ,
ТА ПЛЕТУТЬ НЕБЕСА ВІНОЧОК,
Й МАК НА СКРОНЯХ ЙОГО РОЗЦВІТАЄ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2015
Ой жили мої куми
в чималенькій хаті,
вдвох жили мов королі,
у одній кімнаті.
Та ще п'ять дітей і троє
від другої мами,
мати з батьком,
теща з тестем,
та тітки з дядьками.
Та корова із телятком,
ще й індик пихатий,
лише пес гарчав надворі
бо не вліз до хати.
Вечір. Христя і Хома
комарів ганяють,
по куткам ''палат''кума
й кум відпочивають.
Кум кричить:
-Футбол включіть!
Тесть допомагає.
Теща каже:
-К чорту йдіть,
все одно програє.
-Серіал!-кума кричить
дужче за індика.
-За кіном до клубу йдіть,-
кум на неї шика.
А кума йому на вухо
про те видовище:
-Як не включиш не полізу
вночі на горище.
-Ну як так,то світло в хаті
зовсім виключаєм,
бо цей ящик навпіл ми
не перепиляєм.
Бо бюджет наш не гумовий,
і не більший хати,
усім родичам відбій
бо лягаєм спати.
І поснули,захропли,
й сниться їм дорога,
на самісінькеє небо,
до Господа Бога.
Вся громада підійшла
до самої брами,
раптом лемінт,
Бог лютує й
тупає ногами.
Кричить він на Миколая:
-Де мішки із градом
-Та ій-богу клав у раю,
мабуть вкрали садом.
Як би ж,Боже,не жили
в раю як в колгоспі,
то ті клунки б не змели,
як всю їжу гості.
Краще,Боже,запитай,
браму хто відкрив,
та напхалось повен рай
звідкілясь старців.
Та киває на Петра,
що на службі спав:
-Таких петрів гнать пора,
щоб не випивав.
-Як не пить,-Петро вола,-
коли всім дають,
а на небі крім козла
всі горілку п,ють.
-А за що ж ти п'єш її,
коли за півроку
в банки"Божої сім'ї"
не несуть оброку.
Або може щось крадеш,
поки наодинці,
може небо продаєш
по одній хмаринці.
-Фірма"Небо"не базар,-
Петя відповів.
-На землі дають хабар,
в небі й поготів.
Протоптали через гай,
цілий день тиняються,
от тому ворота в рай
і не зачиняються.
Бог від злості почорнів,
й німб в долонях стиснув,
громом з неба загримів,
й блискавкою блиснув.
Божий гнів святих отців
все живе почуло,
і сім'ю,мов горобців,
з неба вітром здуло.
Поки чубились старці
родичі додолу,
та як хряпнулися всі
пиками до полу.
Чуби мокрі витирали
та не дощ,а піт,
мов би цілу ніч пірнали
у святий окріп.
Подивились в вікна,бачать,
божий гнів затих,
бо як дощ іде то значить
чеше бог святих.
Краще вже вишестоящим
і не заважати
може легше буде й нам
простим проживати.
І тепер чекають мовчки,
якщо дощ з грозою,
тітка,дядько,сини,дочки,
й навіть кум з кумою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587794
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 16.06.2015
Відгородились всі собі.
Від світу,від дітей,від долі,́́
і навіть в правій боротьбі
у всіх свої ідеї й волі.
Раніш межею звалось те,
що зараз муром називають,
в китайських стінах все цвіте,
а люди їх охороняють.
А як у транспорті цікаво,
там пасажири як в кіно,
оце вже дожилися,браво,
найкращий друг людей-вікно.
-Такі глибокі карі очі,
уста як мед,волосся жар,
та ніжні рученьки дівочі!
І в серці розгорівсь пожар.
До неї хтось хотів звернутись,
із пять хвилин щось торохтів,
та як в навушниках почути,
метал там замість почуттів.
Герої геймери стріляють,
ростуть паркани до небес,
і вуха звуком затикають,
пробачте,це тепер прогрес.
Бояться в очі вже дивитись,
або й забули вже мабуть,
а право людям городитись
комунікацією звуть.
Але в он-лайнах чи в лайнах
зав'язли всі по самі вуха,
розумні стали всі,аж страх,
і один одного не слуха.
Так чи обплутавшись сєтямі
ми стали ближче і рідніше?
Чи душі сдавлені сільцями
стають від злості все добріше?
Як зрозуміти чом блукають
по всім світам людські стада?
Чи спраглі істину шукають,
чи йдуть туди де є вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587787
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015
(літературне хуліганство)
…а на останок я скажу.
Іди до біса чорт старий
і пляшку з кумом забирайте,
женіться десь на молодій,
і недопите допивайте.
А на останок я скажу
ви вдвох із ним як та медуза,
п’єте удвох то й спіть удвох,
любов у вас на рівні пуза.
Так на останок я скажу…
Ідіть,ідіть у бур’яни,
там завжди ваша хата скраю,
й не загубіть свої штани
в яких нічого вже не має.
Ні гривень вже,ні мідяків,
та й того що мужчини мають,
стою і вслід двох дураків
я з горя сльози витираю.
Бо вже тверезими не жду...
(за мотивом романсу з х\ф Жестокий романс )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525822
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 25.09.2014
Я глянув з ранку у вікно,
до шибки носом притулившись,
там осінь стелить полотно,
в багряно-жовті барви вкрившись.
А вдень у хмарах зникло сонце,
подули з півночі вітри,
дощі застукали в віконце
й осінні змили кольори.
Та вечір тишею підкрався
і іній в травах розстелив,
теплом по хатах заховався,
і зорі з місяцем зморив.
Лиш кошенятко здивувалось,
до шибки вранці притулившись,
холодне щось надворі вклалось,
пухнасто-білим снігом вкрившись.
2003.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014
Куда идут все башмаки?
идут по сторонам,
то тяжелы,а то легки,
безцельно,по делам.
Орда нечищеных туфлей,
ботинок и сапог,
ползёт без мыслей и идей,
без света и дорог.
Иссякнет селевой поток,
за серою толпой
вдруг зазвенит,как ручеёк,
изящный обувной.
И день становиться светлей,
сменяет башмаки
блеск лакированных туфлей,
сапожки,каблучки.
Они сильны,они умны,
чтоб цель свою найти,
мечты их важностью полны
о лёгкости пути.
И замараться не дают
в грязи своим туфлям,
и ловко лужами снуют
по грязным сапогам.
Смахнуть бы соли белый след,
да горечь чёрных вакс,
как общеколлективный бред
и мысли серых масс.
А правда в месиве грязи,
да прикусив язык,
опора лишь для ног и лжи,
завязла по кадык.
Сомненья тлеют угольки,
а может я не прав?
замрут однажды башмаки,
любовь не затоптав?
Увидев,к свету поднесут,
омоют грязь веков,
и чистоту её поймут,
и тьму своих умов?
Казалось звуки далеко,
и шарканью туфлей
уже связаться нелегко
с вселенною моей.
Хотя найдутся,и проткнут
мой бок копьём грехов,
иуды часто счастье гнут
из содранных подков.
Дороги вновь и дураки,
но страшно знать порой,
куда идут все башмаки
безсмысленной толпой.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523209
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.09.2014
Как хотелось родиться мне раньше,
до того,не сейчас,не теперь,
там где не было б страха и фальши,
и огромных духовных потерь.
Чтобы фронт не сквозил бы по сердцу,
бой без смысла не множил бы ран,
так хотелось захлопнуть ту дверцу,
где бессмертьем грозит нам тиран.
Как найти поколениям эру,
где хотя бы спокойных сто лет,
обрести людям волю и веру,
и прожить им без войн и без бед.
Сколько можно за право вам драться,
под наркозом союзы рожать,
то за пряником всем разбегаться,
то кнутом снова в стадо сгонять.
Превратились из старших вы в бывших,
правота ваша писана кровью,
вы же нацию к племени нищих,
довели вашей «русской любовью».
Вы царям откупные вручали,
за расстрел ваших душ,а на них
чьих-то русскоязычных спасали,
не жалея при этом своих.
Жизнь как речка и всякого много,
проплывает порою по ней,
и разумного есть и дурного,
подчинённых и их королей.
Только люди одни сохранялись,
не вельможи,не сотни пород,
даже члены ЦК разбежались,
а остался всё тот же НАРОД.
Это он сотни лет защищался,
от врагов разных стран и мастей,
партизанил и в избах сжигался,
хоронил со слезами детей.
А отец всех народов стараясь,
со своей верной сворой собак,
всё в земле для народа копаясь,
гробовщик без лопаты никак.
Как же тем,кто тогда отстрелялся,
ведь Москву от врагов защищая,
это мой дед безруким остался,
что ж за память у русских такая.
В спор о нации мы не вступали,
всех мирили снарядов воронки,
нам фашистские пули вручали
одинаковые похоронки.
Не поднять всех,но если б сейчас
встать шеренгой герои смогли,
довелось бы две тысячи раз,
опоясать поверхность Земли.
Вы спросите у нас сколько армий,
полегли после Майской Победы,
сотни тысяч стирались историй,
и отцы замолкали,и деды.
Видно вовсе затёрли словами,
режиссируя мыслями масс,
президенты с большими деньгами,
часто путая память и газ.
По гулагам да по освенцымам,
лучше б было тогда умирать,
чем с лавровым,да путиным с чуркиным,
одним воздухом нынче дышать.
Гадьте,братья,уж коли неймётся,
вам зачтётся,но не у богов,
если нам умереть доведётся,
то и вы не сочтёте гробов.
2014_ВОЙНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522814
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 11.09.2014
Дзвонять дзвони,гремить грім,
відцвіта калина,
до порогу,в рідний дім
ми несемо сина.
Дощ із неба та в серцях
разом із сльозами,
омива останній шлях
до рідної мами.
Ой ви мамо не тужіть,
то смертельна втома,
душу горем не збудіть,
бо вона вже дома.
Вище руки від землі
ми піднімем браття,
хай великі і малі
спалахнуть багаття.
Розгоряться аж до хмар,
не згасить і богу,
хай іудам святий жар
випалить дорогу.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522787
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.09.2014
БЕРЕГИТЕ ЛЮДЕЙ ОТ ЛЮДЕЙ,
ВЕДЬ И ЖИЗНИ,И СЧАСТЬЯ ИМ МАЛО,
КРИК ИХ ДУШ,СРЕДИ ПЕПЛА СМЕРТЕЙ,
АХ КАК ГРОМКО СЕЙЧАС ПРОЗВУЧАЛО.
НО НЕ СТРАННО ЛИ ЖИТЬ В ТЕНИ,
ЧЬИХ-ТО МЫСЛЕЙ И СПЛЕТЕН ЛОЖНЫХ,
НЕУЖЕЛИ НАМ БЫТЬ КАК ОНИ,
ЖДАТЬ ВЕСТЕЙ ОТОВСЮДУ ТРЕВОЖНЫХ.
УТОНУТЬ ВМЕСТЕ С ГРУСТЬЮ В ВОДКЕ?
ЭКА НЕВИДАЛЬ,ВОТ УЖ СОТНИ ЛЕТ
МЫ ПЛЫВЁМ В ЭТОЙ СТАРОЙ ЛОДКЕ.
МОЖЕТ ПРОЩЕ УПЛЫТЬ ОТ БЕД?
НО НЕ ПРОЩЕ,УВЫ,СЛОЖНЕЕ,
РАЗОМ РУХНУТ ВСЕ МИФЫ И ЛОЖЬ,
НЕ ХОТЯТ ЛЮДИ БЫТЬ МУДРЕЕ,
ИМ И ТАК ЭТОТ МИР ХОРОШ.
ВЕСЕЛИТСЯ НАРОД БЕЗ ПРИЧИН,
ШИРОТОЮ ДУШИ ПРИКРЫВАЯСЬ
ВЕДЬ ЦЕНА ВСЕХ ВЕРШИН И ГЛУБИН,
ЗАСТАВЛЯЕТ ИХ ЖИТЬ НЕ СКЛОНЯЯСЬ.
СКОЛЬКО ПЕСЕН ВЫ ГОРЬКИХ ЗНАЕТЕ,
СОЖАЛЕЯ,ЧТО ЖИЗНЬ ПРОЖИТА,
И ЗА РЮМКОЙ О ПРОШЛОМ РЫДАЕТЕ,
СЛОВ О БУДУЩЕМ НЕТ-ПУСТОТА.
БЕРЕГИТЕ ЛЮДЕЙ ОТ ВЛАСТИ,
ЗОЛОТОЙ ВЕК-КОРОТКИЙ ВЕК,
ЖАДНОСТЬ РТЫ ПРЕВРАЩАЕТ В ПАСТИ,
РЕДКИМ ВИДОМ СТАЁТ ЧЕЛОВЕК.
ВЫ СИДИТЕ ЗА КЛЕТКОЙ ВОЛЬЕРА,
СКВОЗЬ РЕШЁТКУ СО ЗЛОСТЬЮ ГЛЯДИТЕ,
А ЗАКОН-НЕТ СЛАБЕЕ БАРЪЕРА
В МИРЕ,ГДЕ ВЫ ДРУГ ДРУГА ЕДИТЕ.
АХ КАК МНОГОГО МЫ НЕ ЗНАЕМ,
И НЕ ВИДЕЛИ МНОГОГО МЫ,
ЖИЗНЬ ПРОЖИВ,В ТЕМНОТЕ УМИРАЕМ,
ПОД ЦЕПЯМИ ЖИТЕЙСКОЙ ТЮРЬМЫ.
МИР ПРЕКРАСЕН,ВОКРУГ ОГЛЯНИТЕСЬ,
ПОДЫМИТЕСЬ ДО СНЕЖНЫХ ВЕРШИН,
А ЗАТЕМ В ОКЕАН ПОГРУЗИТЕСЬ,
СКОЛЬКО ЖИЗНИ ОТ ГОР ДО ГЛУБИН.
К ВОЛЕ ЭТОЙ НЕ КАЖДЫЙ ПРИХОДИТ,
ЖИЗНЬ РАЗУМНЫМ ЛИШЬ РАЗУМ ДАЁТ,
ХОТЬ НА ЗАПАДЕ СОЛНЦЕ ЗАХОДИТ,
НО ВСЕГДА НА ВОСТОКЕ ВСТАЁТ.
18.05.2014.
-----------------------------
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507798
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.06.2014
СЕЛА ПОХОВАЛА ЗЕЛЕНІ КРАСA,
І ХАТКИ ДО ЛІСУ ПРИГОРНУЛИСЬ,
ДИВЛЯТЬСЯ ОЧИМА СИНІ НЕБЕСА,
СОНЯШНИКИ СОНЦЮ ПОСМІХНУЛИСЬ.
ДЕСЬ ДАЛЕКО ДІВЧИНА СПІВА,
І В ДОЛИНІ ВЕРБИ ГІРКО ПЛАЧУТЬ,
І ЯК СЛЬОЗИ ПАДАЮТЬ СЛОВА,
СПОМИНОМ ПРО ТЕ,ЩО НЕ ПОБАЧАТЬ.
НЕ ПОБАЧАТЬ МИЛОГО ВОНИ,
НЕ ОБНІМУТЬ СТАНУ ЙОГО РУКИ,
МАТЕРІ НЕ ВЕРНУТЬСЯ СИНИ,
ВБИТІ,НЕНАРОДЖЕНІ ОНУКИ.
БАТЬКО СИВУ ГОЛОВУ СХИЛИВ,
ТИХО НАЧЕ В ХАТІ СМЕРТЬ ПРИСІЛА,
ЗНАЧИТЬ ВІН ДАРЕМНО ВІК ПРОЖИВ,
І ДУША ЙОГО ОСИРОТІЛА.
ЩО ЙОМУ ТІ ЗЕЛЕНЬ ТА КРАСА,
ЩО ЖИТТЯМ ЗА СМЕРТЬ НЕ ПОВЕРТАЮТЬ,
ЧОМ ЯК ВІН,НЕ ПЛАЧУТЬ НЕБЕСА,
КОЛИ ТІЛО КВІТАМИ ВКРИВАЮТЬ.
ГОРЕ ХОДИТЬ ПОЛЕМ,ПО ЛІСАМ
ГОРЕ У ВІКОНЦЯ ЗАЗИРАЄ,
ХОЧЕ ПРОРОСТИ ПО ВСІМ СЕРЦЯМ,
БО У ЗЛОСТІ В ДУШАХ ВСЕ ЗГОРАЄ.
ТА ВОГОНЬ НЕ ЛИШЕ ПАЛИТЬ І ПЕЧЕ,
ЗІГРІВАЄ Й В ЛИХОВІ ЄДНАЄ,
БО ЖИВОЇ ДУМКИ НЕ УБ'ЄШ МЕЧЕМ,
У СЕРЦЯХ ДУХ ВОЛІ НЕ ВМИРАЄ.
----------------------------
9.05.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2014
Свиней загоньте по хлівам,
овець загоньте по кошарам,
і казку розповім я вам,
та прогуляймося кошмаром.
Вітає,милі ІНОСРАНЦІ,
земля терпіння вас і сили,
яку колись ваші засланці
ще ешелонами возили.
Погляньте що за краєвиди,
які поля,які ліси,
і дійсно,як після кориди,
не забереш й не додаси.
Країна пивом вас вітає-
найкращим із найгірших пив,
Європа з сміху умирає,
точніше з тих хто це зварив.
Хоча варити в нас любили
колись,ще з сивих тих давнин,
як люди голими ходили
й не вистачало всім тканин.
Тепер не варять,а мішають
усе що можна в нас змішати,
рекламним словом прикрашають,
аби скоріше це продати.
В країні все в нас продається
товари,люди,честь,життя,
бо вже далеко впхались в ринок*
й нема здається вороття.
Віта футбольна вас країна,
Ґарант із зеками чекають,
віта схилившись Україна,
бо по містам асфальт латають.
Дірки старі їй затуляють
і рота,щоб не розмовляла,
та паличками підпирають
перед гостями,щоб не впала.
Дивіться! пан сопе пихатий,
як ми умієм пригощати,
спереду гарний та багатий-
до рани можна прикладати.
А людям вистачить і заду,
що світить голим нам цинізмом,
як ще назвати оцю правду
як не прихованим фашизмом.
Ти рідний Києве стоїш
на схилах мудрих,мовчазних,
не Рим,ти звісно,й не Париж,
та пережив не менш за них.
Чому ж тоді ці лицеміри
живуть і жруть з твоїх світлин,
і де ж набрати людям віри
що між найкращих ти,один?
Чом церкви небо підпирають,
де Бог,чи бачить це з висот?
Де совість,правду де ховають,
й де український наш народ?
Мовчать усі...життя єдине,
коло Шевченка правлять танці,
згинай Тарасе свою спину
ВІТАЄМ ,МИЛІ ІНОСРАНЦІ!
*країни СНД
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346481
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2012